Мені дуже важко згадувати про те, що відбулося вдень мого весілля. Я була змушена вийти заміж тому, що всі дізналися про мої стосунки з Назаром та ще я була від нього вагітна. Батько відразу сказав, що іншого варіанту крім одруження він не допустить, а мама плакала та просила не ганьбити їх. Але я хотіла вийти заміж зa Олега.
Ми з Олегом познайомилися ще в літньому таборі, він був моїм першим та єдиним коханням. На той момент мені було чотирнадцять років. Олег відповів мені взаємністю та ми почали зустрічатися. Після закінчення школи батьки допомогли мені вступити в столичний університет. Мені зовсім не хотілося розлучатися з коханим та ми домовилися, що будемо бачитися раз в місяць, а потім Олег знайде спосіб переїхати в Київ.
Я щиро вірила, що ми з коханим будемо разом.
Життя вносить свої корективи в наші плани та якось я помітила, що у мене закохався мій одногрупник Назар. Він був дуже самовпевненим хлопцем та не прийняв мою відмову. Слова про те, що у мене вже є хлопець, на нього не подіяли та він далі продовжував до мене залицятися.
На одній зі студентських вечірок я перебрала з алкоголем та сталося так, що ми з Назаром усамітнилися в одній з кімнат. Він скористався моєю слабкістю та ми провели з ним ніч. Зранку я прокинулася та нічого не пам’ятала. Коли прийшла в університет, то дізналася, що ми з Назаром виявляється пара. Я намагалася заперечити, але мені ніхто не вірив. Потім мене зустрів Назар та міцно обійняв.
Я відвела його на розмову, сказала, що та ніч була помилкою, а він і чути нічого не хотів. Був таким щасливим. Я стала уникати того хлопця та відчувала жахливу провину перед Олегом.
А через деякий час я дізналася що вагітна, розповіла про все батькам. Батько миттю приїхав, відшукав Назара та сказав, що він зі мною одружиться. Назар одразу погодився, а моєї думки ніхто й не запитав.
Ми стали готуватися до весілля. Потім у мене відбулася важка розмова з Олегом, я все розповіла як є, а він не повірив мені та сказав, що я зрадниця.
День весілля був для мене найгіршим днем мого життя. Всі гості бажали нам довгих років сімейного життя. А я думала, що ні хвилини не зможу жити з Назаром, я тоді передчувала якою нещасною я буду з цим чоловіком.
Гості веселилися, пили, їли, танцювали, брали участь в конкурсах, а я сиділа за столом наче у воду опущена. Раптом в самий розпал свята в зал зайшов Олег з великим букетом квітів. Він підійшов до нас та привітав з днем одруження. Нахилився до мене та побажав мені з Назаром сімейного щастя та багато дітей. А потім різко пішов, я побігла за ним, але так і не змогла його наздогнати. Гості всі мовчали коли я повернулася, а Назар був темніший за хмару. Потім він заспокоївся та продовжив веселитися так, як і всі.
У нас народилася донечка, але сімейного щастя з Назаром як не було, так і не буде. Це позначилося на моїй зовнішності, я зараз маю набагато старший вигляд. На відміну від Олега, він одружився, теж має донечку, але він щасливий та такий же гарний, як і в момент нашого знайомства.
Ми бачилися з ним у місті, але розійшлися наче незнайомці.
