Ми з дружиною разом вже десять років. Живемо в цивільному шлюбі. Скільки я не пропонував їй одружитися, Олена не готова. Говорить, ще не час. Але ж коли потім народжувати дітей? На сьогодні мені тридцять сім років, Олені тридцять шість. Дівчина розлучена. Після першого шлюбу виховує сина. Вірніше ми удвох його виховуємо. Я звик до Дениса, знайшов спільну мову. Ми разом завжди.
Але мені хочеться мати свого сина чи доньку. Скільки не прошу Олену, вона відмовляється. Говорить, що ще не час. Коли буде готова до народження другої дитини, тоді скаже. Мені здається, що те ніколи не настане. Адже Олена в мене бізнес-леді. Коли розлучалася з першим чоловіком, бізнес розділили на двох. Вона продала йому свою частку, а на ті гроші відкрила свій, незалежний від його бізнес.
Так що вона вся в роботі. Їй не до майбутніх дітей. І зі своїм сином Денисом мало спілкується. Йде на роботу рано, приходить пізно. Я весь час із хлопцем. Наразі його не потрібно водити за руку, самостійний. Адже нещодавно виповнилося чотирнадцять років.
Я все розумію, і добре ставлюся до Дениса, але ж нам уже по скільки років? Пора народжувати свою дитину. Та коли я так говорю, дружина ображається. Мов, розділяю на свого і чужого. Та я не розділяю, просто хочу, щоб у нас зростала і моя частинка, мій син чи донька. Як Олена цього не розуміє. Коли я наполегливо починаю настоювати на народженні дитини, дружина закривається в собі. Таке відчуття, що хоче мене позбавитися.
Я розумію, виховав її сина, наразі він самостійний. Навіщо я потрібен? Адже і зарплата в мене не така велика як її дохід від бізнесу. А мені образливо. Стільки років потратив на цю жінку, мав свої мрії, та вона ніколи зі мною не рахувалася. Тільки про себе та про свого сина дбала. Моя мама говорила, щоб я відкрив очі й шукав собі дівчину простішу, інакше залишуся без нащадків. Тоді не дослухався до маминих речей. Наразі розумію, як вона мала рацію.
Якщо піду від Олени, чи зустрінеться мені дівчина, з якою я б хотів прожити життя? А взагалі мені здається, що все моє життя вже позаду. Хоч розумію, що не настільки старий, щоб не мріяти про дітей. Але як мені правильно поступити, так і не знаю.
