Я була в такому становищі, що мені довелося звернутися до батька коханого. Тож я пішла до нього додому.
Тарас Михайлович якраз повернувся з конференції, а тут я біля йог дверей з животом та валізою.
– Я можу Вам чимось допомогти? – запитав мене літній чоловік.
– Так, я Алла, чекаю дитину від Вашого сина.
– Віктор у відрядженні в іншому місті, але ти заходь, – сказав Тарас Михайлович та запросив мене у дім.
– Я печиво принесла.
– Добре, зараз питимемо чай. Ти голодна?
– Ні, я лише чаю вип’ю, – соромлячись відповіла я.
– Віктор багато про тебе розповідав, його очі при цьому світилися від щастя, але, коли я дізнався, що ви розлучилися, то дуже засмутився. А тепер така новина, у вас буде дитина…
– Віктор не знає про те, що я вагітна, я чула, що у нього вже є інша, тож після народження дитини напишу відмову, – я ледь не плакала говорячи про це, – мені нікуди йти з дитиною. Батьки не знають. А як дізнаються, то проженуть нас з дому, щоб я їх не ганьбила. З роботи мене попросили як тільки дізналися про вагітність. Зробили так, щоб я сама написала заяву на звільнення. Тож я так і зробила.
– У твоєї дитини є дідусь, а це вагома причина її залишити.
– А як Віктор до цього віднесеться?
– Він, як батько дитини теж має долучитися до виховання дитини, а як інакше.
Слова Тараса Михайловича мене переконали та я залишилася жити з ним. Допомагала йому чим могла. Жила там аж до того, як мене поклали до лікарні.
Лікарі сказали, що сама я не народжу, тож запропонували зробити кесарський розтин, я погодилася. Майбутній дідусь з нетерпінням очікував на появу дитини.
Поки я була в лікарні, додому повернувся Віктор з якоюсь дівчиною. Тарас Михайлович розповів, що син привіз її знайомитися. На той момент у нього вдома все уже було готове до появи дитини.
Тарас Михайлович запропонував їм зайти поїсти, але дівчина Віктора раптом побачила дитяче ліжечко та вислизнула з їхнього дому. Віктор не розумів що коїться:
– Це що за ліжечко, навіщо воно тут?
– Це ліжечко я підготував для твоєї майбутньої дитини.
– Але ж я поки не збираюся стати батьком.
– Помиляєшся.
Тарас Михайлович розповів про мій приїзд та про те, що наша з Віктором дитина ось-ось народиться. Віктор ніяк не міг у це повірити, адже я сама його покинула та про дитину нічого не сказала. Та й розійшлися ми по-дурному.
Мій колишній хлопець уже зібрався їхати в лікарню та Тарас Михайлович запропонував спершу купити щось для дитини.
В той же день у мене народився синочок та я зателефонувала до Тараса Михайловича, щоб повідомити цю радісну новину. Тоді я ще не знала про повернення Віктора.
Побачила його лише на виписці та ледь не зомліла. Віктор підійшов до синочка, привітався, потім ми поїхали до Тараса Михайловича додому та довго-довго розмовляли. Зараз ми разом та у нас все добре.
Ми збираємося одружитися. Я рада, що мій майбутній свекор виявився такою хорошою людиною та підтримав мене у важку хвилину.
