Як тільки я побачила свій тест на вагітність, в моїй голові звучали лише одні слова: “Як? Чому саме зараз? Які діти? Я ж зовсім не готова до появи немовляти”.
А почалося все з того, що ще у свої шістнадцять я дізналася про свою вагітність. Завагітніла я від хлопця, котрого вважала сенсом свого життя. І коли тест показав дві смужки, я була дуже здивована, адже зовсім не очікувала такого.
Мій тодішній хлопець добре знав, що він у мене перший, але намагався знайти сотні причин, щоб відмовитися від свого батьківства, навіть підозрював мене у зраді. Через декілька днів після цього він кинув мій номер у чорний список, а сам зник з мого життя назавжди. Тож я залишилася сам на сам зі своєю проблемою. І точно знала, що робитиму далі…
Я наважилася на аборт. Причиною було моє небажання мати дітей. Окрім того, я планувала розвиватися та самовдосконалюватися, будувати успішну кар’єру. Тож про яку дитину могла іти мова. Я знала, що точно не зможу дати їй тієї любові та опіки, якої вона потребує. Я таки позбулася дитини. І довго картала себе за це.
Але пройшов час, мені вдалося все пережити, я продовжила навчання та водночас будувала успішну кар’єру.
Наступні чотири роки я зустрічалася з чоловіками тільки задля розваги та проведення часу. І лише мій майбутній чоловік зумів дати мені впевненість у завтрашньому дні та змінити мої переконання в іншу сторону.
У тридцять років я вирішила, що таки хочу мати дітей. Однак наші старання були безуспішними. Тоді ми з чоловіком звернулися до всіх можливих спеціалістів, щоб ті провели нам повне обстеження та виявили, в чому насправді проблема. Втім, як виявилось, ми обоє були цілком здоровими. І єдиною причиною міг бути лише той аборт у юності.
Я розповіла про все чоловікові. Він з розумінням поставився до мене. Відтоді ми прийняли рішення жити у своє задоволення, а якщо пощастить завагітніти, то ми будемо надзвичайно щасливі. Зараз мені п’ятдесят один рік. Мені здається, що я знову на мить повернулась у свою юність. Переді мною лежить позитивний тест на вагітність, а мої руки тремтять, як і тоді, в 16 років. І, мабуть, моє рішення буде таким же, як і багато років назад. Я вже надто стара для появи дитини. Куди мені вже? На коли народжувати, виховувати? Що порадите?
Таке зізнання надіслала нам наша читачка. А що ви скажете про її вибір?
