Я ніколи не вважала себе жадібною людиною. У дитинстві без проблем ділилася своїми іграшками з друзями, зараз охоче допомагаю всім, хто цього потребує, звісно, якщо маю таку змогу. Моя власна доброта мене до добра не довела.
Місяць тому у нас з’явилися нові сусіди. У квартиру до старої баби Олени переїхала онучка з чоловіком та маленькою дитинкою. Подружжя ще дуже молоде, не знаю, може зо років 20 мають. Наскільки зрозуміла, дитинка у них ще зовсім крихітна.
Якось у двері квартири подзвонили. На порозі стояла моя нова сусідка з маленьким згортком у руках.
-Вітаю! Я Маруся, онучка баби Олени. Знаєте, вона останнім часом нездужає, от ми й вирішили переїхати сюди, щоб приглядати за старенькою. Чи не могли б ви позичити мені картоплі, бо у магазин сходити не можу, а готувати вечерю немає з чого.
-Привіт, Марусю! Рада знайомству. Звісно, зараз дам тобі цілу сітку.
Я сама занесла картоплю у квартиру ще й допомогла поняньчитися з хлопчиком, поки його мати готувала їсти. Коли повернулася до себе, то зустріла на порозі голодного чоловіка. З цими новими сусідами не встигла нам приготувати вечерю. Добре, що Льоня у мене також співчутливий та все зрозумів.
Через два дні Маруся знову подзвонила у двері квартири. Цього разу вона попросила цукру та какао, щоб спекти печива. Ще через кілька днів – моркви й буряка на борщ. Я звісно нічого не маю проти, але повертати все позичене вона не збиралася. Якось я не витримала й запитала у Марусі, чому вони не поїдуть до магазину й не куплять все, що потрібно. Дівчина стала бідкатися та плакати, що у них немає грошей. Бабусина пенсія йде на комунальні послуги, дитячі виплати – на ліки, а зарплата чоловіка – на дитину.
Мені стало шкода молодої сім’ї, тому я знову позичила те, що просила сусідка, але попередила, що це востаннє. Раніше вони ж якось жили без моєї допомоги, то нехай і зараз планують свій бюджет. Кілька днів я не бачила Марусі й подумала, що вона нарешті навчилася робити запаси.
Якось ми перетнулися у супермаркеті. Я одним оком поглянула у продуктовий кошик сусідки, а там червона риба, пивко, чіпси, сухарики, пепсі, ковбаска не з дешевих, копчений оселедець.
-Гарно живете! – зауважила Марусі.
Вона поглянула на мене якось зневажливо, а потім відповіла:
-Треба вміти заробляти гроші, тоді, можливо, й ви житимете так само.
От і роби після цього людям добро!
