Того літнього вечора Оксана плакала так багато, як ніколи раніше. Вона поверталась додому вагітною і самотньою, бо її хлопець, Павло, покинув її відразу після новини про те, що стане батьком.
Якщо говорити відверто, то дівчина інколи сама не розуміла, чому продовжує з ним стосунки, бо він ніколи не був добрим до неї й постійно скупився. У нього були гроші, щоб подарувати їй квіти, чи зводити у кіно, але він цього не робив, бо був жадібним. Оксана ж не хотіла визнавати перед всіма, що її хлопець скупий й говорила, що він просто економний та заощадливий вона це цінує.
– Ну сходимо ми у кіно, подивимось його і все! А так можна купити додому їсти й вдома його глянути! – постійно знаходив виправдання чоловік своїй жадібності.
Попри те, що він не сильно турбувався про дівчину й у нього завжди стояв на першому місці грошовий капітал, вона була щиро впевнена, що у них кохання й вони зможуть побудувати сім’ю, але очі її відкрилися лише у той літній день, коли Павло промовив: «Мені все одно на твої проблеми, для мене дитина це надто дорого!».
Оксана не могла примиритися з такими словами коханого й щиро вірила, що він буде просити у неї пробачення, а натомість побачила, що він почав гуляти з іншими. Заспокоєння у цьому безладі допомогла їй знайти мама, що підтримувала доньку й переконала її народжувати, бо це Бог їх нагородив такою милістю.
Дівчина продовжила жити своїм життям й чекати на народження дитини. Щовечора, повертаючись з роботи, дівчина прогулювалась парком, так її порадив лікар, і бачила на одній і тій же лавці хлопця з книгою, що уважно дивився на неї, не відводячи погляд. Так тривало тиждень, а потім хлопець сидів не з книгою, а з букетом квітів і, побачивши дівчину, мигцем підійшов до неї.
– Вибачте, дівчино! – крикнув він їй, щоб вона зупинилась – Ось, ці квіти я для вас придбав. Візьміть, будь ласка. Мене Рома звати!
Вони розговорилися і хлопець розповів їй, що вона подобалась йому давно, але у неї був хлопець і він не хотів їм заважати, а коли дівчина стала вільною, то зрозумів, що прийшов час діяти й дитина його ніяк не лякала.
Вони почали часто разом гуляти й проводити час. І він став її справжнім другом, якому дівчина не боялась вилити всю душу й знала, що її все одно приймуть та будуть підтримувати.
Згодом Оксана народила й хлопець із хорошого друга перетворився на турботливого батька, що ні копійки не пошкодував й допомагав дівчині зі всіма витратами.
Через рік вони одружилися й недавно відсвяткували десяту річницю свого шлюбу. Оксана й досі не може зрозуміти, як так сталось, що рідний батько так і не захотів з’явитися у житті дитини, а чужий замінив йому рідного.
