Мій син з невісткою Людою вже досить багато років разом. Жили вони завжди у мирі й злагоді. Але вони свідомо не хотіли заводити дітей. Ну або казали мені, що ще не настав той самий час у їхньому житті. Пояснювали мені, що це нормальне явище, що багато пар так живуть. І взагалі, в них вже є цілий план того, як вони вдвох збираються прожити це життя й, що робитимуть без дітей.
Я дуже страждала через це, навіть якийсь час не говорила з дітьми й думала над тим, де я зробила помилку у вихованні свого сина. Вони з Людою й так досить пізно розписалися (синові тоді було 34, а невістці — 30). А тут ще й внуків відмовилися мені народжувати.
Але, потім зрозуміла, що я не можу нічого змінити, не можу їх змусити до дітей, бо це їхнє життя, їхнє рішення. Я змирилася з цим.
Час спливав, діти не молоділи й з кожним роком я остаточно втрачала надію на те, що вони передумають. А дарма.
Нещодавно Юра та Люда прийшли до мене на празник і заявили, що вони чекають на дитину. Бачили б ви у цей момент моє лице. Я настільки не очікувала вже це почути, що спочатку й не знала, чи радіти мені, чи плакати.
Я розумію звісно, що краще пізно, ніж ніколи. Але Люді 43 і в такому віці виносити й народити дитину це лотерея. Комусь щастить, а комусь — ні. І, хоча я завжди мріяла мати внуків і бавити їх, зараз мені вже 74 роки на носі і я давно не відчуваю себе в доброму здоров’ї й силі. Я б хотіла щось допомогти дітям, але настав час, коли вже сама потребую допомоги. І це мене дуже гнітить. Хоча мріяла про внуків не один рік.
На моє питання, а як так сталося, що вони вирішили відійти від свого життєвого плану й народити дитину, Юра відповів, що все якось само собою вийшло. Мовляв, вони в одну мить зрозуміли, що настав той самий час і треба поспішити, коли вони ще хочуть народити здорове дитя.
І я досі шокована цією звісткою. Я, звісно, дуже рада за дітей і хочу, щоб у Люди вагітність пройшла без ускладнень, але я все ще думаю, що було б просто чудово, якби вони усвідомили й захотіли цього хоч трішки раніше. Бо справа не тільки в тому, що я вже стара, а в тому, що й вони не молоді. Я думаю, що чим ти старший, тим важче тобі виховувати дітей, бо вікові зміни дають про себе знати.
Але буду сподіватися, що у них все буде інакше і я ще встигну потішитися внуком чи внучкою.
