Мене звати Оксана. Я вже давно товаришую зі своїм однокурсником Максимом, у якого закохана по вуха. Я думаю, що він про це здогадується, однак не видає себе. Спочатку я думала, що наша дружба швидко перетвориться в щось більше, але ні! От уже 3 роки ми лише дружимо й нічого більше. За цей час у нього було декілька дівчат. Я не ображаюсь, бо спочатку ми ж не зустрічались.
Останнім часом ми все рідше бачимось. Він хлопець видний, симпатичний і розумний. Йому сумувати ніколи. Зі мною він гуляти не хоче, бо має купу веселих друзів й гарних дівчат, які прикрасять будь-який вечір. Мене він згадує лише тоді, коли йому на душі гірко. А це вкрай рідко — 1-2 рази у місяць. Мені здалося, що я наче подушка, яку можна відкласти в шафу й виймати лише коли одиноко й печально на душі. Адже, вона завжди буде й нікуди не дінеться. Такою була і я всі ці 3 роки.
Я повинна була стати його найближчим другом, бо дружимо ми з ним у цьому місті довше всіх. Обидва приїхали з далеких областей, тому друзів у столиці не було. Йому варто було лише подзвонити і я відразу мусила кидати всі свої справи, аби прийти йому на поміч. Це вже трохи набридло! Наче я собачка якась, щоб постійно за ним бігати. Але навіщо брехати — такою я і була!
Якось ми були в одній компанії з 20 людей. Була гучна музика. Як завжди Максим навіть не помічав мене, хоча ще вчора йому було погано й лише я могла врятувати мене від душевної нудьги. А коли йому добре, то Оксана вже не потрібна! Прикро стало те, що на тій вечірці, коли спитали, хто твій найкращий друг — він перерахував лише хлопців, з якими знайомий всього рік чи два, а то і місяць. А про мене взагалі ні слова. Сказав тільки ось таке: “Та подружився я колись з однієї, досі якось бачимось, коли в мене є настрою для неї!”. Серйозно?
Я була у тій же кімнаті й цей невдячний покидьок таке говорить. Добре, що хоч не назвав цю “подругу”, бо мені б так соромно було, як ніколи. Я вирішила покінчити з цим. Видалила його номер й більше не переписувалась навіть. Цей нахаба вже за тиждень дзвонить й каже, що не розуміє, чому я не відповідаю. Певно, так тоді напився, що й забув. Але мені байдуже. Я вже скрізь його заблокувала й відчуває себе вільною від цієї дружби.
