Я завжди любила знаходити пр0блеми на свою голову. Все через мій норовливий характер. Мама завжди мені казала, щоб я була більш стриманою.
Мені пощастило вдало вийти заміж за хорошого чоловіка. Олег був таким, що навіть не було до чого причепитися. Він приносив додому усю зарплату, не затримувався після роботи, з друзями по барах не ходив. Мої подруги мені заздрили та казали, що я маю берегти свого чоловіка.
А я не до кінця була задоволена своїм життям та постійно шукала недоліки у своєму чоловіку та його родичів.
В сусідньому під’їзді живе моя найкраща подруга, ми часто з нею бачимось. Я працюю на пів ставки, тож я маю вільний час. Щоб не нудитись вдома, я вирішила зайти до Наталі на каву.
В той час Олег був на роботі.
Наталя дуже хороший співрозмовник та завжди уважно мене слухає, тож я прийшла о неї, щоб в черговий раз вилити душу. Я знала, що подруга завжди мене вислухає та дасть мені слушну пораду.
Я розповіла Наталі про свою свекруху, яка мене нервує:
– От нічим та жінка нам не допомагає, живе у своє задоволення та навіть не думає про нас. А якщо ми просимо передати нам якихось продуктів, то каже, щоб ми їхали їй допомагати. Взагалі здуріла, наче не знає, що я працюю на роботі та не навчена до сільської роботи. Не допомагає харчами, то хоча б грошей хай би дала. Так і грошей нам вона не дає теж. А Олег. Де ж ви бачили такі мізерні зарплати? Та через те, що він заробляє недостатньо я тепер повинна ходити на роботу. Знала б раніше, що так буде, то не виходила б за нього заміж, а знайшла б собі когось більш перспективного.
– Що ти? – сказала Наталя, – мені б таку свекруху. Вона не пхає свого носа у вашу сім’ю, дітей народжувати не примушує. А те, що вона нічого вам не дає – то це навіть на краще. Інша б дала, а потім докоряла, що ви їй не допомагаєте. От моя свекруха зовсім не така, вона ж зовсім інша та ще й синочка свого проти мене намовляє, а той і вуха розвісив. Якби я мала таку свекруху, як твоя, то була б дуже щаслива.
На цьому й розійшлися. Мені стало образливо через те, що Наталя не поділяє мою думку. Вона завжди була на моєму боці та я приходила о неї за підтримкою.
Коли повернувся додому Олег, то я йому усе сказала, що думаю про нього та його маму. Мене гнітило те, що подруга не розділила зі мною своє невдоволення та я вирішила зігнати свою злість на тому, хто був зі мною поряд.
А він наче з ланцюга зірвався, почав до мене огризатися, уявляєте? Сказав, щоб я забирала свої “манатки” з його дому та йшла шукати кращого чоловіка з кращою свекрухою. Я вже хотіла сказати, що я пожартувала, та він так розгнівався, що його вже було не зупинити.
Тепер знову доведеться повертатися в село до курей, гною та городів. І хто мене за язик тягнув…
