Зараз багато сімей, в яких хтось досягає всього, про що мріяв, а хтось навпаки – живе за рахунок таких успішних родичів. Їм ще й вистачає нaхaбcтва вимaгaти в них щось для себе. Ніколи не подумав, що сам потраплю в таку ситуацію.
Я був єдиною дитиною в родині поки не народився Ігор. Нам добре було втрьох і я не почувався самотнім в родині. Хоч інколи й любив замикатись в кімнаті, щоб побути наодинці. Мені було 10 років, коли батьки повідомили, що я стану старшим братом. Трохи згодом ми дізнались, що в мене з’явиться молодший брат. Я ніколи не просив батьків братика чи сестричку, але нормально сприйняв цю новину.
Зрозуміло, що з появою Ігоря в родині вся увага батьків була прикута до нього. Мені ж довелось навчитись готувати йому їсти, переодягати й глядіти його. Тому я рано навчився бути самостійним. З часом зрозумів, що якщо чогось хочеш, треба для цього щось робити, воно не прийде само. А от Ігоря батьки виховували по-іншому. Як тільки він щось захотів, батьки зразу йому це купували. Я розумів, що це неправильно, але хто ж мене тоді послухав би.
Час йшов. І зараз мені вже 35 років, а Ігорю – 25. В мене чудова дружина Іра та син. Ми живемо у власній квартирі й у нас дуже прибутковий сімейний бізнес. Ми з Ірою досягли всього самі, лише власними силами без допомоги батьків. Спочатку заробляли невеликі гроші й відкладали на власну справу. Тоді ще ми жили у квартирі, яку Катя отримала від бабусі. Коли вже мали достатньо грошей, відкрили власну справу. Певний час прибуток з неї був невеликий, але потім все йшло так, як ми планували. І от нарешті ми купили власну квартиру. А попередню вирішили здавати. Саме тоді, коли ми вже твердо стояли на землі, ми вирішили народити дитину. Ми були дуже щасливі коли дізнались, що в нас буде син.
Та одного дня Ігор подзвонив мені й запросив до батьків, тому що нам є що святкувати. Він якраз закінчував курси й мав можливість поїхати за кордон працювати за спеціальністю. Але коли зібралась вся родина він познайомив нас зі своєю дівчиною Алісою і повідомив, що вона вагітна. Ми були шоковані. Але це був лише початок. Він заявив, що треба терміново одружитись і що їм поки немає де жити. В той момент шок в мене був ще більший. Адже я зрозумів, що він натякає на моє житло.
Виявляється Ігор вже встиг поговорити з батьками на цю тему. Тому коли він повідомив новину, батьки натисли на мене. Ми з Ірою розуміли їхню ситуацію, тому дозволили рік пожити у квартирі, яку ми здавали в оренду. Але була умова: вони за цей рік назбирають грошей і з’їдуть.
За цей рік Аліса народила доньку, Ігор поміняв багато робіт. Ми з ними майже не спілкувались – дізнавались про їхнє життя від моїх батьків. Оскільки рік вже минув, ми з Ірою очікували, що вони з’їдуть. Але якось подзвонив Ігор і заявив, що вони не звільнять квартиру. Як виявилось Аліса знову вагітна, тому гроші треба збирати на ще одну дитину.
Мені дуже не сподобався його тон – він просто поставив нас перед фактом, що вони залишаються жити в тій квартирі. А потім ще й додав, що я повинен дозволити їм жити в ній безкоштовно. Його нахабство обурило нас з дружиною. Порадившись, ми вирішили дати їм 2 тижні на те, щоб виїхати з квартири. З того часу ми не спілкуємось. А коли батьки намагаються нас помирити, я просто припиняю розмову.
Якби він нормально поговорив зі мною, то по-братськи я б йому допоміг чи порадив би як краще бути. Але все зіпсувало його нахабство. Я не зобов’язаний віддавати йому квартиру. Ми з Ірою досягли всього власними силами. А він якщо й отримував щось, то лише з допомогою батьків. Мені дуже шкода, що в нас з ним склались такі стосунки. Але ще гірше, що батьки його виховали так, ніби хтось інший має за нього розв’язувати його проблеми.
Можливо я вчинив і неправильно з власним братом. А як би вчинили ви в даній ситуації?
