Мій брат старший за мене на шість років. Три роки тому він одружився з Галиною й вирішив оселитися у квартирі її батьків замість нашого батьківського дому. Через високі оренди у Києві, це була для них єдина прийнятна можливість. Я ж був одружений уже шість років, і мав двоє дітей: сина Андрія шести років та доньку Соломію, якій виповнилося чотири. Моя дружина Леся родом зі Львова, тому ми осіли у цьому місті. Обоє працювали, тож спромоглися взяти невеличку однокімнатну квартиру у кредит.
Не так давно я отримав від батьків листа, що брат з родиною приїдуть до нас на тиждень та сподіваються, що я зможу їх в себе прийняти та дати притулок у нашій квартирі. Хоч я дуже зрадів, що невдовзі побачу рідного брата, вперше за багато років, але не міг погодитися, щоб вони заночували у нас адже наша сімя з чотирьох чоловік тулиться в одній кімнаті.
Коли зустрілися на залізничному вокзалі Львова, ми провели чудовий день, гуляючи містом. Під вечір батьки ще раз натякнули, щоб я прийняв брата, його дружину та сина у себе, адже винаймати квартиру чи зняти кімнату у Львові дуже дорого. Я мусив пояснити, що це неможливо. За вечерею я запропонував допомогти знайти їм готель, але брат відреагував різко, наполягаючи, що гостювати вони мають саме у мене.
Я шукав різні варіанти, пропонував гарний хостел, готель чи навіть звернутися до друзів, що здають квартири але всі альтернативи були відкинуті. Було цілком очевидно, що вони хотіли пожити у Львові за мій рахунок і не лише переночувати, а й харчуватися за нашою сімейною стравою. Проте я вважаю, що маю право відмовити у першу чергу я повинен дбати про добробут своєї родини. Дружина й діти мають право на необхідні умови життя. Зрештою, я нікому не винен безкоштовного житла, навіть якщо це рідний брат.
Тисни «Подобається» і отримуй найкращі пости у Facebook ↓
