Мій брат покинув свою наречену прямо біля вівтаря. Все це лише через одну її фразу.
Олег з тих людей, хто зробив себе сам. Ми з ним жили в одному й тому ж селі, він мій двоюрідний брат. Наші мами сестри. Наше село не було дуже багатим, люди жили з того, що вирощували рослини на городі та в теплицях, а ще тримали худобу. Магазин був аж в сусідньому селі. Багато хто з наших односельців мирилися з тим, що все життя житимуть тут, але не Олег. Він ще у свої чотирнадцять років заявив, що житиме в місті.
Так і сталося, після закінчення школи Олег поїхав до міста шукати своєї долі. Там він відразу влаштувався на роботу, бо грошей на освіту в університеті його батьки не мали. Брат володів неабияким талантом продавця та за декілька місяців його підвищили до старшого продавці. Олег навчав нових співробітників. Його зарплатня зросла. Згодом Олег придумав акцію, як залучила дуже багато покупців та збільшила дохід магазину в півтора раза. Керівництво оцінило старання Олега та запропонувало йому очолювати відділ продажу. Справи магазину пішли вгору та було прийнято рішення про відкриття ще одного магазину. Очолив його Олег.
Відтоді брат плекав мрію про те, що він стане власником наступного магазину. Так і сталося, через декілька років Олег уже мав власний бізнес. Тоді він познайомився з Тамілою, вони почали зустрічатися. Згодом брат прийняв рішення про одруження з коханою жінкою.
Попри те, що Олег став міським бізнесменом, він ніколи не забував своє коріння та часто приїжджав додому. Коли ми дізналися про те, що він збирається одружуватися, то дуже зраділи. Наше село невелике, а тому дружнє, Олег запросив абсолютно усіх його мешканців. Організував автобуси, які мали нас довести та зняв усім номери в готелі.
Люди в нашому селі прості та не особливо переймалися через свій зовнішній вигляд. Ми не звертаємо уваги на такі дрібниці.
І ось нарешті ми приїхали в місто. Олег організував все так, щоб розписували їх з Тамілою прямо в ресторані. Стояли стільці для зручності та гості з боку Олега присіли по один бік. З іншого боку сиділи гості нареченої. Порівняно з нами їх було дуже небагато та вони мали дуже невпевнений вигляд.
Все було наче у фільмі: дружки в однакових сукнях, Наречений, який чекав красуню наречену. Коли до залу увійшла Таміла, то всі аж ахнули від краси її весільної сукні. Наречена підійшла до нареченого та ведучий запитав Олега чи з доброї волі він бере за дружину Тамілу. Не встиг Олег відповісти, як Таміла скривилася та сказала:
– Що це смердить?
Вона поглянула в наш бік та побачила, що на черевику одного з гостей були залишки гною. Напевно, наш односелець дорогою вступив у нього та не встиг почистити взуття перед церемонією. Таміла демонстративно закрила носа та почала махати вільною рукою перед собою.
– Ні, я не згоден взяти її за дружину, – раптом сказав Олег та продовжив, – пропоную моїм гостям пройти до банкетного залу, щоб відсвяткувати правильний вибір.
Таміла стояла як укопана, її гості теж нічого не розуміли. А Олег був впевнений у своєму рішенні як ніколи.
