Мій брат якось шепнув мені на вухо, що мама поклала руки на його дружину, і я відразу ж відчула, як сон густішає, а щось у повітрі немов пульсує неправдою.
Під час літнього відпочинку мама несподівано подзвонила голос її був рваний, сльози істерично лилися крізь трубку, наче Дніпро весняною повінню. Я поспіхом завершила розмову й спробувала зателефонувати братові: хотілося розібратися, що ж сталося. Та замість відповіді його холодний голос: Сама питай. Ти точно знаєш, за що вона плаче. Вона заслужила все, що сталося. Ми з чоловіком, покрутившися в мареві невідомості, вирішили: кидаємо наш відпочинок, купуємо дорогі квитки за гривні та спішимося додому.
У сірому коридорі старої київської хрущовки мама сиділа наче кульбаба після дощу вся струсана, ніби її хтось висушив на сонці. Я відлила їй трохи настоянки валеріани, і, ковтаючи повітря, вона почала розповідати свою версію: повернувшись з роботи, застала невістку Олеся була синя від гематом, ще й при надії. Мама перелякано кинулася її обіймати, питати, що сталося. Та в ту ж мить із сіней винувато ввалився мій брат Ярослав, а Олеся різко підскочила й звела на маму страшний крик, звинувачуючи ту у побитті.
Мама стовпом посеред кухні, губиться в нестямі, а Ярослав віруючи кожному слову дружини одразу виставляє маму за поріг. Олеся опиняється у лікарні, а вагітність обривається, мов весняний цвіт дощем. Брат більше не слухає мами, обходить нас стороною та навіть тіні своєї матері не хоче бачити. Та щось у моєму сні не складалось, і я вірила: мама не винна, серце тягнулося до її слів. Достатньо часу минуло, і раптом правда проросла, як соняшник, з найнеочікуванішого джерела.
Друзі Олесі, дівчинка з імям, як вечірня зоря Поліна зважилася розповісти мені все. Виявилося, що Олеся сама придумала хитрий план спровокувати скандал і виставити свекруху, а з дитиною попрощалася навмисне. Коли цей сон пройшов через голову братові, Ярослав розізлився так, що викинув дружину з квартири, а маму слізно пробачив.
Але в серці мами завжди світло, як у львівській осінній кавярні. Вона, попри весь біль, розкрила для сина свої натруджені руки і знову увійшло в дім пробачення.
