Ми з Іванною майже ровесниці, жили по сусідству та дружили все життя. Наші батьки товаришували теж. Наша дружба пройшла крізь роки та вже в дорослому віці ми залишалися подругами.
Моя сім’я була більш заможна, у батьків був успішний бізнес, авто та нерухомість. Мене готували до того, що це все колись буде моїм.
Я обрала професію стоматолога та пішла навчатися в медичний коледж. У батьків Іванни грошей було менше, тому вона вступила в училище на швачку та здобувала цю спеціальність. Їй це дуже подобалось, у неї золоті руки.
Іванні довелося утримувати хворих батьків та всі свої доходи вона витрачала на потреби сім’ї. Крім роботи швачкою Іванна працювала прибиральницею в супермаркеті. З батьками у квартирі цей час залишався брат Іванни Руслан.
Попри те, що часу у подруги не було, ми часто телефонували одна до одної. Тим часом я уже почала керувати сімейним бізнесом та на всю силу насолоджувалася своїми статками. Двічі на рік їздила відпочивати та жила на широку ногу.
Життя Іванни було сірим та безпросвітним, всі зароблені гроші вона віддавала брату на потреби батьків. Руслан на роботу не ходив, доглядав за батьками, поки Іванна заробляла гроші.
Коли нас з Іванною було по 25 років ми зустрілися на каву, щоб потеревенити про те, як у кого склалося життя. Поки ми сиділи в кафе, в Іванни розривався телефон. Подруга слухавку не підіймала та згодом взагалі вимкнула телефон. Мені було дуже цікаво хто це дістає подругу дзвінками та подруга поділилася зі мною своєю проблемою:
– Я покинула свою сім’ю. Мій брат забирав майже усі гроші собі. Я йому віддавала їх, щоб він купив їм ліки та харчі, а він по мінімуму віддавав їм на їх потреби, а решту забирав собі. Придбав собі ноутбук, смартфон, хороший одяг та взуття, відклав собі ще трохи на депозит. Це просто вершина нахабності. Якби він пішов на роботу, то ми могли б найняти сиділку для хворих батьків. А так тягнуть з мене всі сили.
Я сказала, що мені зрозуміла позиція Іванни та подруга продовжила свою розповідь:
– З вісімнадцяти років я працюю, у мене ніколи не було хлопця. Я не маю часу навіть відпочити. А брат собі чудово влаштувався. Живе на всьому готовому. Я їм не дійна корова, більше так не можу.
Від цієї розповіді я була дуже шокована. Адже Руслан здоровий чоловік, може працювати, а живе наче паразит використовуючи ресурси сестри. Іванна собі ніколи нічого не купує, працює як проклята.
– Уже місяць пройшов, як я пішла, – продовжила Іванна, – тепер живу своїм життям, хай роблять що хочуть. Ось тепер тільки Руслан мене дістає дзвінками. Та мені вже все одно.
