Я влаштувалася на роботу офіціанткою. Мені дуже подобався мій графік, оскільки я мала можливість навчатися в університеті на заочній формі навчання. Річ у тім, що я мріяла стати юристом, у батьків не було грошей на моє навчання, тож я вирішила, що сама зароблю собі на освіту.
В той момент я вже була заміжня за Василем, на перших порах він завжди забирав мене з роботи. Проте останнім часом чоловік перестав це робити. Мабуть, через те, що наші стосунки пішли на спад.
Наступного дня у мене був вихідний та я сказала чоловіку, що не планую нікуди йти. Відсипатимусь після зміни. До сесії ще не скоро, тож у мене поки є така можливість.
Василь якраз прийшов з роботи та став дивитися телевізор зовсім мене не помічаючи. Просто щось мугикнув мені у відповідь.
Він теж був вихідний наступного дня, просте своїми планами зі мною не поділився.
Коли я прокинулася наступного дня, то зрозуміла, що Василя поряд немає. Я не стала йому надокучати, адже у нас стосунки вже були й так не дуже теплі. Тож я вирішила дати йому змогу розвіятись.
Уже опівдні я зрозуміла, що відпочити мені сьогодні не вдасться. Зателефонував адміністратор ресторану та попросив вийти на роботу. Сказав, що моя колега підвернула ногу та працювати сьогодні не зможе. А у нас був запланований бенкет, тож без мене ніяк.
Я вже хотіла повідомити Василю що мене не буде, проте передумала і вирішила, що якщо він турбуватиметься про мене, то сам зателефонує.
Ми успішно впоралися з підготовкою святкового столу для бенкету та я понесла меню новим відвідувачам.
Коли я побачила кого я обслуговуватиму, то ледь не зомліла. За столиком сидів мій Василь та закохано дивився на якусь жінку. Він навіть не помітив, як я принесла меню. Через декілька хвилин я взяла у них замовлення, стоявши за спиною у чоловіка. Щоб не видати себе я просто кивала головою, даючи зрозуміти коханці мого чоловіка, що прийняла замовлення.
Не знаю, як мені тоді вдалося зібрати свою волю в кулак
Коли страва була готова, я сміливо підійшла до того столика. Василь, побачивши мене, почав заїкатися та ледь промовив, що думав, ніби у мене вихідний.
– Я піду сьогодні додому, а ти не переступиш більше його порогу. Я подаю на розлучення, – різко відповіла я.
Все відбувалося наче уві сні та я ще й досі не можу повірити, що мені вдалося зберегти свою гідність в такій непростій ситуації.
