Зараз я розлучилася з чоловіком та залишилася одна з дитиною. Та тепер я почала сумніватися чи вірно я вчинила.
Я дуже бажана дитина для своїх батьків. Мама довго не могла завагітніти. Вони з батьком чого тільки не робили. Обходили всіх лікарів, їздили на цілющі води, здавали купу аналізів та проходили довге лікування. Нічого з переліченого вище не допомагало та вони вже втратили надію.
Та якось мама відчула, що у неї болить низ живота. Після того, як вона зробила тест на вагітність, зрозуміла, що вагітна. Поспішила поділитися цією новиною з батьком. Він був дуже щасливим почувши, що нарешті стане батьком. Однак йому не судилося побачити моє народження, адже незадовго до того як народилася я, його не стало.
Мама виховувала мене одна та віддавала всю себе мені. Ми жили удвох в однокімнатній квартирі до тих пір, як я вирішила вийти заміж. Мама сказала, що було б добре, якби ми з моїм чоловіком жили разом з нею. Іншого варіанту у нас не було та ми з Андрієм почали жити з мамою.
Господар з мого чоловіка був такий собі. Мама не раз просила його пересунути диван, щоб вона могла за ним пропилотяжити чи прочистити труби, але Андрій постійно казав, що йому ніколи. Доводилось просити когось іншого та платити за це гроші.
Невдовзі я завагітніла та ми з великим нетерпінням очікували на появу дитини. Мама увесь час мене підтримувала, ходила зі мною на обстеження, не обтяжувала мене домашньою роботою та увесь час оберігала. Чого не скажеш про мого чоловіка. Він був проти того, щоб я звільнялася з важкої роботи. Казав, що я могла трішки потерпіти та після виходу в декрет отримала б більшу виплату на дитину.
Річ у тім, що до вагітності я працювала на заводі. Я багато чула історій про те, що жінки, які працювали тут під час вагітності, народжували хворих дітей. Я не хотіла, щоб з моєю дитиною трапилося те ж саме. Ніякі гроші не повернуть мені здоров’я дитини. Тим більше, що у мене є чоловік, хай він заробляє.
Через те, що Андрій примушував мене працювати під час вагітності, мама почала з ним конфліктувати та мій чоловік почав натякати мені, що моїй мамі пора вже в будинок для літніх людей:
– Після народження дитини в цій квартирі буде тісно та й дитині потрібна окрема кімната.
Але він чомусь не подумав, що він як чоловік мав би забезпечити нам місце для проживання. А тепер він поводить себе негідно, намагаючись власницю квартири, в якій він проживає безплатно, відправити в будинок для літніх людей.
Після того випадку я подивилася на Андрія іншими очима.
Згодом народилася дитина. На щастя, хлопчик був абсолютно здоровим. Коли я спілкувалася з лікарями та розповідала де я працювала, вони лише похитали головою. Адже умови праці на моїй колишній роботі були шкідливими для майбутньої породіллі та я правильно зробила, що звільнилася.
Мама дізналася про те, що Андрій хотів позбутися її та стала наполягати на тому, щоб він від нас з’їхав. Я опинилася в незручному становищі. З одного боку був мій чоловік та батько моєї дитини, а з другого боку мама. Врешті-решт, я обрала маму та ми з Андрієм розлучилися.
А як ви думаєте? Правильно я вчинила?
