Хоч і вийшла заміж, але все-таки знаходила час на подруг. Ну не можна так цілком закриватися в сім’ї, вважала я.
Часом влаштовувала навіть зустрічі в нашому родинному колі. Чоловік не був проти.
Улітку особливо було приємно засмажити шашлик. Отож виїжджали на дачу до Юри, мого чоловіка. Йому у спадок перейшов невеликий будинок у селі, де ми могли час від часу влаштовувати собі теплі зустрічі.
До того ж я була в декретній відпустці і мені бракувало спілкування. Тому найчастіше запрошувала Галю, яку вважала найближчою.
Наступного дня мій чоловік раптом не прийшов вчасно додому. Дзвоню йому, питаю, де він. А він мені заявляє, що вирішив з’їздити на дачу, бо вчора забув тут свого кашкета.
-Але ж в тебе є інший, кращий за цей, – здивувалася я.
Чоловік зам’явся – не знав що конкретно сказати. Я запідозрила щось не добре. І в мене виникло бажання зателефонувати Галі. Її телефон мовчав.
Це ще більше мене розхвилювало. Я набрала номер таксі і вже за кілька хвилин їхала за місто.
Ось і дача. Замок відчинений. Тихенько відчиняю хвіртку, входжу на подвір’я. Відчиняю двері в будинок і … Краще б цього не бачила.
Так спіймала свого чоловіка з Галею на гарячому. Я аж зашпортнулася, а слова так і застрягли в горлі. Галя глянула на мене і злорадно розсміялася.
Її сміх вдарив мене найбільше. От тобі і подруга! Одна з найкращих!
Добре, що не відправила одразу таксі. Я прожогом вскочила на заднє сидіння і сказала їхати туди ж, звідкіль приїхали.
Усвідомлення всього побаченого було надто болючим. У перші миті мені хотілося викинути з хати всі речі чоловіка. Але потім подумала, що надто просто віддам свого чоловіка «найкращій» подрузі. Ні! Цьому не бути!
Він прийде до мене! На колінах приповзе. Йому більше нема куди йти. Хіба що залишатися в цій дачній хатинці. Отоді ми й поговоримо!
