Мій чоловік, як то кажуть в народі, “мамин бізнесмен”. Всі двадцять років, що ми в шлюбі, я весь час даю йому гроші на його всілякі задумки. Саме даю, не позичаю. Бо немає сенсу позичати. Він все одно не віддає їх ніколи.
За ці роки він ніколи не був на стабільній роботі. Лише халтурками перебивався та сезонними роботами. Весь цей час забезпечувала сім’ю я. В мене була хороша робота та вибудувана кар’єра, тому з грошима завжди все було добре навіть в кризи та найважчі часи.
Проте поведінка чоловіка мене завжди дратувала. Я його кохаю і він в цілому не погана людина, проте ці його вічні ідеї, які приносять нашій сім’ї одні лише проблеми й збитки…
Не знаю, що з ними робити. Скільки б не говорила з ним про це, скільки б не просила зупинитись, але нічого не діяло. Кожного кварталу я приходжу додому з роботи після зарплати і одразу чую чергову його ідею, на яку потрібно декілька тисяч гривень.
Нещодавно він знову прийшов до мене з черговою ідеєю, яка можливо і могла бути втілена в життя, але не моїм чоловіком, який просто витрачав гроші незрозуміло на що і виправдовував це тим, що це необхідно для бізнесу. Я ж вже не могла слухати це в сотий, якщо не більше раз, а тому сказала:
– Якщо ти вже так хочеш відкрити бізнес, то на початок йди і зароби сам базовий капітал, а потім я вже подивлюсь, як йдуть в тебе справи і подумаю чи вкладати гроші в справу. Так з інвесторами працюють, а не лише обіцяють.
Ми після цього дуже посварились та тепер живемо вже тиждень окремо. Я в своїй квартирі, а він до свекрухи поїхав. Ну то й нехай. Хоч не буде мені придумувати нові плани і просити на них гроші, які ніколи не вмів заробляти.
І я не розумію, невже так важко самому спробувати щось зробити? Без моєї допомоги? Невже так важко зрозуміти, що за стільки років мені його ці “бізнеси” так набридли, що навіть чути про них не хочу. Тим більше, що всі ойо намагання тривають дуже довго і лиш за мій рахунок?
Я вже навіть думаю про розлучення, але поки не знаю, чи точно готова до такого кроку.
