Коли я почала зустрічатися з Орестом то вважала, що мені дуже пощастило. Всі в нашому селі знали наскільки це багатий та працьовитий хлопець. Я уявляла, що житиму, як у Бога за пазухою.
До того, як ми одружилися, Орест робив мені щедрі подарунки та виконував усі мої забаганки. Тоді я думала, що потрапила у казку та так буде завжди.
Після весілля усе кардинально змінилося. Та Орест раптом став сам на себе не схожим. Я думаю, що він нарешті показав своє справжнє обличчя.
Мій чоловік був дуже скупим. Для того, щоб отримати від нього гроші, я повинна була надати детальний звіт на що я їх планую потратити. Зимовий одяг ми купували влітку, а літній – взимку.
Усі гроші, які вдавалося зекономити, Орест відкладав в коробку, яку ретельно від мене ховав.
Після народження доньки нічого не змінилося, а стало тільки гірше. Тепер я не могла заробляти та навіть дитячі гроші Орест забирав та сам усе купував для донечки.
Я не один раз запитувала у чоловіка на що він збирає гроші.
– Ні на що, – відповів мені Орест, – я хочу забрати їх з собою на той світ.
– Але ж вони там тобі не знадобляться!
– Я їх заробив та зекономив, тож можу розпоряджатися ними так, як забажаю. Це моя воля та після того, як мене не стане, ти повинна її виконати.
Так і зробила. Ну майже. Після см ерті Ореста я усі гроші поклала на рахунок в банку, а на той світ Орест забрав із собою чек на ті гроші.
