Мій чоловік живе зі своєю «хворою» матір’ю вже півроку і не збирається повертатися додому. Він звинувачує мене в тому, що я не хочу його зрозуміти.
Він оселився у матері півроку тому. Вона постійно вдає, що їй погано. Бувало, він залишався на три тижні, але тепер це вже занадто. До того ж, він каже, що я не співчуваю йому та не допомагаю.
Як я можу допомогти свекрусі, яка навмисно руйнує наш шлюб, прив’язуючи сина до себе найпростішим способом — імітуючи немічність? Я вже жила з цією жінкою під одним дахом. Дякую, більше не повторю цієї помилки.
Його мати дуже важко сприйняла нашу з Олександром заручину. Вона навіть не приховувала, що їй це не подобається. Вона не хотіла відкрито сваритися, адже хотіла, щоб син вважав її доброю матір’ю. Але кожен раз намагалася мене спровокувати і мала до мене претензії.
Я не піддавалася, тим більше ми не були змушені часто бачитися. У нас була своя квартира, де ми з Олександром жили. Його мати, звичайно, і цим не була задоволена. Важко контролювати сина, який не завжди під рукою, і ще важче — невістку, яка не збирається догоджати тобі за будь-яку ціну.
Але мати мого чоловіка знайшла інший спосіб. Вона далеко не перша, хто до цього вдався. Суть в тому, щоб виглядати смертельно хворою та потребувати постійного догляду.
Олександр, який ніколи раніше не стикався з такою маніпуляцією з боку матері, став надто співчуваючим і постійно перебував біля неї. «Бідолашна старенька» мала стільки хвороб, що її можна було б віддати на дослідження. Лікарні б змагалися за такий «експонат».
Вона страждала від високого тиску, потім — від низького, болів у грудях, попереку, хрусту в колінах та навіть непритомності. Але з часом я зрозуміла, що це лише гра. Спочатку я думала, що це через стрес — адже її коханий синок тепер живе з іншою жінкою.
Коли свекрусі вперше стало «дуже погано», і мій чоловік прожив у неї тиждень, я теж зібрала речі та поїхала допомагати. Думала, що це щось серйозне. Першого дня вона грала дуже переконливо.
Але через два дні я помітила, що всі її недуги чарівно зникають, коли Олександра немає вдома. Вона одразу ж оживає і навіть весела. Але варто йому переступити поріг — і вона знову «при смерті».
Я поділилася своїми спостереженнями з чоловіком, але він мені не повірив. Як і очікувалося — вона гарно грала. Але я не збиралася вірити їй. Зібрала речі і поїхала додому.
Чоловік повернувся через кілька днів, кажучи, що мати покращала. Очевидно, свекруха не могла стримати радості, коли я пішла, і це була її мотивація. Однак за кілька тижнів вона знову почала вдавати, що помирає.
Мене це страшенно дратувало, бо кожного разу, коли вона знову «хворіла», Олександр залишався у неї на невизначений термін. Їй ставало краще, тільки коли я пропонувала викликати лікаря. Здорова людина не може так часто хворіти — має бути причина.
Коли мати чоловіка усвідомлювала, що можливий візит лікаря, вона миттєво одужувала. Тоді Олександр, переконавшись, що мамі нічого не загрожує, повертався додому.
Проте ця ситуація триває вже півроку. На початку дійсно була причина доглядати її — операція на ногу. Два роки тому вона впала і пошкодила коліно. Лікар порадив зробити операцію, щоб уникнути ускладнень.
Після операції їй прописали тижневий постільний режим. Чоловік був поряд, як і належить люблячому синові. Я не мала нічого проти — людині справді була потрібна допомога.
Але минув тиждень, місяць, а він так і не повернувся. Мати почала вдавати, що ще не одужала. Вже могла ходити, але розповідала синові, що вона ледь піднялася після падіння, коли він був на роботі.
Півроку мій чоловік живе з матір’ю і вірить її історіям. Хоча лікарі не знаходять нічого серйозного, кажуть, що операція пройшла вдало, і вона може ходити самостійно. Бігати не може, але й костурівВрешті-решт я зрозуміла, що любов, яка потребує постійних умов і доказів, — це не любов, а рабство, і що найважливіше — це бути поруч із тим, хто обирає тебе без вагань.
