Мого друга звуть Олег. На перший погляд він доволі звичайний і непомітний хлопець доволі низького зросту. Та я не розумію, чому так склалося. Він має гарне тіло, оскільки займається спортом, нещодавно навіть став майстром спорту зі спортивної ходьби.
Якось він повертався пізно ввечері після тренування і, їдучи в автобусі, побачив таку картину: незнайомець закрив рот дівчині і кудись її тягне.
– Я сказав, що підеш зі мною, значить підеш зі мною.
– Але, будь ласка, відпустіть, відпустіть, я ж більше нічого не прошу.
І Олег відразу активізувався:
– Слухай, хлопче, відпусти дівчину. Ти ж бачиш, що їй це не подобається.
– Ти, малюк, взагалі відстань, до тебе ніхто не чіпляється і ти не чіпляйся. Йди, куди йшов.
Мій друг як підійшов, як схватив нахабного незнайомця за груди, той аж ногами почав махати. На черговій зупинці автобус зупинився і Олег викинув геть його з маршрутки. Дівчата всередині почали сміятися
– А ви чого смієтесь? Не могли за подругу заступитися?
– А що за неї заступатися? За проїзд не хотіла платити, от він і хотів її викинути. А тут і сам опинився «за бортом».
