Якось влетіла в іншу країну на захист диплому та здачу іспитів. Я навчалась дистанційно, але от все здавати та захищати мала очно. Я була навіть рада, що зможу час від часу отак подорожувати трохи.
В день відльоту мій хлопець, який допомагав мені збирати речі та перевіряти, чи все я взяла, дуже нервував. Все запитував, наскільки часу я їду, чи точно все в мене буде добре та хвилювався, щоб не було якихось проблем з літаком і я змогла спокійно полетіти сьогодні.
Я думала, що він просто дуже хвилюється за мене, тому намагалась заспокоїти коханого. Ми все зібрали, посиділи трохи на дорогу та поїхали в аеропорт.
Коханий провів мене на літак, я пройшла всі пункти перевірки та сіла на літак. Так як дорога доволі довга, я відключила телефон та вирішила трохи поспати. Політ пройшов чудово, я зібралась до готелю та нарешті потрапила в номер.
Як тільки я увімкнула телефон та підключилась до вайфаю готелю, мені одразу ж прийшло повідомлення від хлопця:
“Алісо, вибач, але нам треба завершити наші стосунки… ”
Без пояснень, без причин. На повідомлення він не відповідав, як і на дзвінки. Ось це, звісно “круто” вчинив. Я лише можу поаплодувати. Тоді я вирішила, що розберусь з цим потім, адже зараз в мене геть інші пріоритети.
Я розібрала свої речі та зрозуміла, що в мене є два ноутбука. Один мій, а інший… Інший мого, тепер вже, колишнього хлопця. Він з тих нервів та хвилювань, коли я нарешті поїду, поклав випадково і свій ноутбук мені у валізу.
Я відкрила його, увімкнула та як тільки зайшла, то побачила незакритівклажки та месенджер, в якому він вів переписку з якоюсь Діаною.
– Киць, ну коли ти тут вівцю вже відвезеш в аеропорт? Я сумую!
– Ще трохи потерпи. О першій чекай мене. І вдягни щось пікантне. А з мене тоді смачна вечеря та вино)
– Добренько! Кохаю тебе!
– І я тебе. Вже дочекатись не можу, коли приїду до тебе!
– Я теж. Цьомки!
– Давай, чекай, скоро буду.
Оу. Ну тоді в мене більше немає запитань, чому він так нервував та випитував. Ще й так “відважно” повідомив про завершення стосунків. Молодець. Звісно, дуже зручно, адже я далеко, не можу з ним ні поговорити, ні хоч якось вияснити причини розриву. Але він сам мені про них повідомив. Хоч і випадково.
Ну, навіть добре, що цей довбень сам пішов. Але так заступити і покласти мені ще й свій ноутбук. Це він вчудив.
