З хлопцем я зустрічаюся більш як пів року. У нас хороші стосунки. Він давно запрошує мене до себе. Хоче, щоб жили разом. Спочатку вважала, що він так жартує. Та він наполягає на своєму. Я певний час вагалася. Зараз вже готова перейти до нього. Маю лиш одне застереження, що стосується фінансового планування.
Андрій живе в просторій двокімнатній квартирі, з вікон якої відкривається шикарна панорама міста. І до роботи мені від нього куди зручніше добратися. Квартира з хорошими меблями, зроблено ремонт.
Єдине, що мене не зовсім влаштовує, – це ставлення Андрія до грошей. Як зауважила, він зовсім не вміє ними розпоряджатися. Так, він не думає про майбутнє. Навіть про завтрашній день не задумується. Вважаю, що так не можна. Адже в житті по-всякому може статися. І що робити тоді? До кого бігти за порятунком?
Я маю власний заробіток і не хочу вкладатися в сімейний бюджет. Річ у тім, що Андрій – марнотратник. Але я поки що боюся йому про це сказати. Він заробляє добре, але до наступної зарплати живе впроголодь. Мені такий стиль життя не підходить. Я люблю мати гроші на завтрашній день і на період, якщо раптом не зможу працювати.
Андрій трохи по-іншому розпоряджається грошима. Коли отримує зарплату, то він – душа компанії. Любить з друзями сходити в ресторан. Накупити всяких смаколиків. Просто живе на широку ногу – витрачає гроші бездумно. Може за кілька днів прогуляти доволі велику суму. І аніскілечки не задумується про майбутнє. Вважає, що до нього завжди гроші тектимуть рікою.
Правда, за два тижні до зарплати може жити на одних макаронах, бо на все інше у нього не залишилося ні копійки. Мені тоді його дуже шкода і звісно я його тоді трохи підгодовую.
І в ці миті думаю, якщо почнемо жити разом, то і мої гроші він так швидко прогуляє. Власне, цей нюанс мене зупиняє. І боюся поки що поговорити з ним на цю тему, щоб його не образити. Загалом Андрій дуже добрий за натурою. Через те його і використовують його колеги – він за них платить у ресторанах. А потім, коли в Андрія закінчуються гроші, про нього на певний термін забувають.
Як бути далі? Не знаю. Думаю, що якось знайду відповідний момент і поговорю з Андрієм на цю тему. Адже, щоб щось мати, то це треба планувати. Наприклад, поїхати кудись разом відпочити. Зрештою. В нас можуть народитися діти, тоді я вже не зможу працювати. Весь заробіток ляже на плечі Андрія.
Отож, я вирішила, що не віддаватиму власних грошей до спільного бюджету. А Андрія заробіток треба розписати так, щоб його вистачало нормально до наступної зарплати і, щоб ще трохи залишалося на «білий день». Усе! Це питання для себе вирішила. Залишилося лише переконати в цьому Андрія.
