Кажуть, що від долі не втечеш. Я двічі намагалася, але обидва рази переконувалася у правдивості цих слів. З Миколою ми з 1 класу сиділи за однієї партою. Я була старання відмінниця, а він хуліган двієчник. Ми часто сварилися без причин, але ніколи не сідали окремо.
У старших класах наша ненависть один до одного переросла у дещо більше. Ми закохалися. На випускному хлопець запропонував мені зустрічатися і я була на сьомому небі від щастя. Все змінилося через рік, коли Миколу забрали в армію.
Хтось із наших «друзів» почав писати йому, що я гуляю та маю коханців. Оскільки хлопець у мене ревнивий, до всього ж ми були на відстані, він повірив цим чуткам. Наше спілкування звелося до одного – сварок. Довго я не витримала й покинула хлопця.
Ми зустрілися знову несподівано. Микола з речами повертався додому, а я йшла до магазину. Декілька секунд стояли, як вкопані, а потім кинулися один одному в обійми. Наші почуття спалахнули з новою силою. Весілля справили уже через місяць, а через рік у нашому домі лунав дитячий крик. Я народила сина.
Поява дитини у сім’ї справжнє випробування для чоловіка та дружини. Вся моя увага була зосереджена на дитині, а Микола був зайнятий роботою. Мені здавалося, що ми йому байдужі.
Я почала звинувачувати чоловіка в тому, що він нічого не робить. Коли він виправдовувався, що заробляє гроші на сім’ю, то у відповідь чув вибух сміху: «Це ті копійки, яких не ледве вистачає на підгузки? Он у Свєтки чоловік молодець. На море її збирається везти. А ти мене навіть до річки не можеш витягнути». Словом я почала дорікати Миколі усім й ставити у приклад чоловіків своїх подруг та знайомих. Своєю поведінкою я сама спровадила чоловіка в обійми коханки.
Він не обманював мене, сказав про все відверто. Того вечора Влад пішов спати раніше. У мене був час приготувати вечерю до приходу Миколи, але я не стала цього робити. Натомість пішла дивитися якийсь дурнуватий серіал. Чоловік повернувся з роботи втомленим.Замість того, щоб запитати, що у нього сталося, чи як справи на роботі знову напала. Навіть не пригадаю через що я на нього сварилася.
Микола не виправдовувався, не намагався захиститися просто сказав: «Я хочу зібрати свої речі. Прямо зараз на мене чекає інша жінка зі смачною вечерею та привітним виразом обличчя. Ти навіть не уявляєш наскільки я втомився від тебе»
У мене був шок. Мій коханий Микола іде від мене до якоїсь розмальованої погані. Я кричала, плакала, благала зупинитися. Погрожувала переїхати з сином, кричала, що він нас ніколи не знайде. Все марно, Микола навіть слухати мене не хотів.
Перший час мені було дуже важко. На допомогу приїхала матір. Я скаржилася їй на своє життя, на колишнього чоловіка, на нещасливу долю. Поки ненька не відкрила мені очі на правду. «Доню, припини! Я вдосталь наслухалася, що люди довкола тебе погані. Але ж ти думаєш тільки про себе! Микола був хорошим чоловіком. Гарно ставився до вас з сином, приносив усі гроші додому, тебе не ображав. А що ти зробила для нього?»
Слова матері боляче обпікали серце. Спершу я розсердилася на неї, але потім зрозуміла, що вона має рацію. За всі роки шлюбу я жодного разу не поцікавилася справами чоловіка, не підтримала у важку хвилину, не частувала смачненьким.
Тієї миті я чітко усвідомила, що хочу повернути чоловіка назад. Наступного дня зателефонувала Миколі та дозволила зустрічатися з сином. Микола приходив до нас на вихідні. Тепер я зустрічала його смачними булочками. Докори та претензії замінила звичайними розмовами. Через пів року чоловік попросив дати йому ще один шанс. Звісно, я погодилася. Не всі змогли зрозуміти мій вчинок, але найголовніше – у нас щаслива родина.
Дорогі жінки, якщо у вас в житті схожа ситуація, прислухайтеся до моїх слів. Перш ніж звинувачувати чоловіка в усіх земних бідах, почніть з себе. Чи не стали ви причиною того, що коханий більше не хоче бути поруч?
