Мій колишній попросив мене доглядати за його вагітною дружиною
Коли о сьомій ранку задзвонив телефон, я вже здогадалася це Дмитро. Тільки він міг дзвонити у такий час із тоном людини, яка впевнена, що світанок починається о четвертій.
Га? буркнула я, ледве відкривши очі.
Оленко, пробач, що розбудив, але мені треба попросити про величезну прихильність.
Я сіла на ліжку. У його виконанні «величезна прихильність» завжди означала або кінець світу, або щось неймовірно дивне.
Кажи вже, не муч.
Мені треба їхати у відрядження до Львова. Два тижні. А Маряна на шостому місяці, лікар сказав їй спокій і відпочинок
І ти хочеш, щоб я доглядала за твоєю вагітною дружиною? перебила я.
На тому кінці дроту тиша.
Просто перевіряти, чи вона добре їсть, ходить до лікаря, не переживає зайвого
Ти взагалі розумієш, як це звучить, Дмитре?
Розумію, зітхнув він. Але я довіряю тільки тобі. І Маряна тебе обожнює. Каже, що ти сестра, якої в неї ніколи не було.
Чудово, подумала я. Сестра, яка колись була його дружиною і досі не певна, чи повністю його відпустила.
Я поклала слухавку, але за півгодини вже стояла біля їхніх дверей. Маряна відкрила у піжамі із кошенятами, волосся як після урагану, а животик круглий і милий.
Оленко! Я ж не хотіла тебе турбувати, це Дмитро все надумав, зніяковіло посміхнулася вона.
Спокійно, я не гризуся. Де твій мандрівник?
У спальні, шукає пару шкарпеток. Чорних. Як завжди, марно.
О, я знаю ці пошуки дуже добре.
Ти справді прийшла? визирнув Дмитро.
Так, але у мене умови.
Він насторожився:
Які?
Не дзвони кожні пять хвилин. Після повернення вечеря у «Шератоні». І купи Маряні солодощі з «Рошен», бо вона їх хоче ще зранку.
Як ти вгадала? здивувалася Маряна.
По погляді, усміхнулася я. Досвід вагітності ніхто не скасовував.
Коли він нарешті поїхав, ми залишилися удвох колишня і теперішня, обидві трохи в недоумінні.
Дивно, так? сказала Маряна, наливаючи мені каву.
Дуже. Але в моєму житті дивні речі норма.
Ми почали проводити час разом. Я приходила вранці, готувала сирники, допомагала по хаті. Дивилися «Слугу народу», сміялися, говорили про все на світі.
Скажи чесно, ти ще його любиш? одного разу тихо запитала вона.
Я могла б збрехати. Але не їй.
Так. Але вже не так, як раніше. Це як любов до старого фото. Болить, але не палить.
Вона кивнула.
Я боялася, що ти мене ненавидиш.
Пробувала, засміялася я. Та ти занадто мила для ненависті.
Наступного дня ми пішли до лікаря. Коли на екрані зявилося маленьке серце, Маряна стиснула мою руку.
Бачиш? Ось воно.
І я справді побачила крихітне життя, народжене з минулого, яке колись було й моїм. Було боляче але й спокійно.
Гарнюнчик, сказала я щиро.
Думаєш, Дмитро заплаче, коли побачить?
Безперечно. Він плакав навіть під «Тіні забутих предків».
Ми сміялися. Ми плакали. Ми стали подругами.
Одного вечора, готуючи борщ, Маряна запитала:
Чому ви розійшлися насправді?
Я поклала ложку.
Ми були як вода й олія. Я порядок, він безлад. Я тиша, він грім. Ми любили, але не вміли бути разом.
А зі мною?
З тобою він знайшов рівновагу. Ти його заспокоюєш. Я лише додавала полумя.
Вона усміхнулася крізь сльози.
Ти неймовірна, Оленко.
Ні, просто навчилася відпускати.
Коли Дмитро повернувся, Маряна ледь не звалила його з ніг. Він сипав подяками.
Оленко, ти справжній янгол.
Так, янгол, який хоче вечерю в «Шератоні», нагадала я.
Вони сміялися, а я дивилася на них і раптом відчула так, я все ще люблю цю людину. Але тепер це любов без вимог. Любов, яка вміє радіти чужому щастю.
Ця крихітка матиме найкращу тітку у світі, сказав Дмитро, дивлячись на знімок УЗД.
Тітку? перепитала Маряна.
Ну звісно, посміхнулася я. Після двох тижнів офіційно вважаю себе частиною цієї кумедної, але щасливої родини.
Ти впевнена, що хочеш у цей хаос? пожартував він.
Пізно відмовлятися, відповіла я. Хтось має стежити, щоб ви не назвали дитину Валеряном.
А що не так із Валеряном?! обурилася Маряна.
Ми реготали втрьох.
Так я стала «тіткою» для дитини свого колишнього і його чудової дружини. І знаєте що? Я більше не почувалася самотньою.
Моя історія, можливо, схожа на сюжет з комедійного серіалу, але в ній було все сміх, біль, ніжність і прощення.
І коли через кіль
