Я не погана людина, хоча, мабуть, багато з вас скаже, що це виправдання, коли почує, що я стала дівчиною хлопця своєї подруги, а потім ще й з ним одружилась! Але зараз я вам про все поясню послідовно.
Олеся я знала давно. Ми спілкувалися в одній компанії й він був хлопцем моєї найкращої подруги. В один момент вони дуже сильно посварилися й подруга сказала, що хоче розстатися з ним. З цього моменту минуло три роки й він раптово зрозумів, що хоче повернути їй й вибачатися за все. Вона не відповідала на його дзвінки й смс, тоді він написав мені у соціальні мережі з проханням допомогти й повернути дівчину.
Перший час я йому відповідала, що не буду влізати у їхні стосунки, бо це був вибір моєї подруги й вона знає краще, як її жити далі. Він був таким наполегливим, що я таки наважилась зателефонувати подрузі й сама запитати, чи не хоче вона відновити спілкування з колишнім.
Подруга лише посміялась з цього й сказала, що звичайно не хоче, бо давно кохає іншого, але на колишнього зла не тримає й не ображається. Тому я написала хлопцеві повідомлення про те, що у неї все добре у житті, вона на нього образ не тримає, але не хоче повертатися у минуле.
Після цього ми не припинили спілкуватися. Спочатку я відчувала до нього жалість, бо бачила, що його почуття й наміри були щирими, а згодом це переросло у зацікавленість.
Ми продовжили спілкуватися, а через місяць хлопець сказав, що хотів би запросити мене у кіно й на прогулянку. Я не бачила у цьому нічого поганого, тим паче ми вже встигли добре подружитися за цей час. Час поруч з ним летів дуже швидко і я розуміла, що закохуюсь у нього. Він був турботливим, галантним й милим. Наступна наша зустріч пройшла у кіно, а потім ми разом зустріли світанок й поцілувалися. Тоді він мені й зізнався: «Я закоханий у тебе!».
Я довго не могло наважитися відповісти йому взаємністю, бо хвилювалась, що дізнавшись про це я втрачу подругу. Загалом, я вирішила, що сенсу тягнути це далі не має й про все розповіла подрузі. Перші кілька хвилин образа не покидала її обличчя, а потім вона це все обдумала й промовила: «Який же тісний світ, що ми закохалися в одного хлопця! На щастя, у різний час! Я буду не пороти ваших стосунків, якщо ти дійсно любиш його й щаслива поруч з ним! Я буду тільки щаслива за тебе!».
Минув рік з нашої першої зустрічі й мені зробили пропозицію і я без зайвих думок погодилась. Вже тоді я вирішила, що дружкою на весіллі буде моя подруга, яка й стала причиною нашого знайомства. До речі, зараз ми дружимо парами й дуже весело проводимо час!
