Виховала на свою біду такого сина. Так хотіла його одружити й нарешті побачити внуків. Натомість побачила у дверях 43-ка річну жінку з сином, який вже в 5-й клас ходить й мого сина. Пам’ятаю, як вперше прийшов її знайомити зі мою та батьком. Ми сиділи як непритомні. Тіло здається на місці, а розум десь полетів, не бажаючи бачити все, що відбувається навколо.
Мій син Олег дуже талановитий інженер. Йому вже 25 років. Він і статний і гарний собою, а дружину собі вибрав стару клячу. По-іншому я її назвати не можу, бо не годиться жінка, яка навіть мене старша на рік! Як хоч раз назве мене мамою, то взагалі відчуваю не стримаюсь і вицарапаю всі очі й вирву всі волосся.
У неї є син. Хороший хлопець, однак він не може стати сином моєму Олегу, бо він вже великий. Я так мріяла, щоб у нього була молода сім’я, яка тільки починає свій шлях. Наречену, яка народила б мені внуків й була такою гарною, щоб всі родичі лише заздрили мені й моєму синові. А вийшло тільки, що почали кепкувати або жалісно дивитись у наш бік.
Що я тільки не робила, аби його відмовити від цього рішення? Спочатку вмовляла, потім погрожувала, що залишиться без спадщини, якщо не послухається — нічого не подіяло. Навіть, мою матір приєднала. А вона спеціаліст в розбиванні чужих мрій — на собі й братові давно перевірила. Але ось таки це сталося — вони одружились.
Це весілля стало для мене справжнім похороном. Ми з моїм чоловіком сиділи на ньому як на поминках тітки Раї. Обидва зажурені й розбиті, що навіть до рота шматка хліба не підносиш. Дивлюсь на сина, а йому байдуже. Хоча по очах бачить, які ми з батьком засмучені через його вибір одружитись з жінкою, яка закінчила школу раніше за мене. І він все про любов говорить. Як можна кохати цю стару жінку? Не розумію я такого.
Наступного дня ми поїхали до себе додому й будемо намагатись забути про цю жахливу подію. Так шкода, що мій талановитий, симпатичний й розумний син псує собі життя цими відносинами.
