На жаль, мої діти росли в неповній сім’ї. Все це через пристрасть мого чоловіка до алкоголю. Спочатку все було добре, ми ростили наших діточок, але коли Віктора звільнили з роботи, він не зміг цього витримати та почав заглядати у чарку. Я не змогла це довго терпіти та прогнала його з дому.
Грошей катастрофічно не вистачало та я говорила дітям, що не зможу забезпечити їм гідне майбутнє.
Мій син Євген після школи поїхав навчатися до міста, а донька знайшла собі багатого чоловіка. Вона переїхала жити до свого чоловіка на інший край України та з того часу ми стали рідше бачитися. Розмовляли через телефон та іноді вона приїжджала до мене у гості. Коли народилися мої онуки, візити стали рідшими.
Син проживав у студентському гуртожитку та я часто привозила йому харчі з села.
На першому поверсі сидів консьєрж, його звали Валентин Анатолійович. Спершу я подумала, що це їх викладач. Той чоловік був настільки вихованим та інтелігентним, що не був схожим на всіх його колег. Валентин Анатолійович радше був схожий на дворецького аніж на консьєржа.
Він завжди спілкувався зі мною ввічливо та хвалив Євгена за хорошу поведінку та за те, що мій син завжди йому допомагає.
Одного разу Євген не побачив Валентина Анатолійовича на робочому місці, замість нього того дня вийшов його напарник. Син почав переживати раптом чого не сталося з літнім чоловіком. Євген пішов до нього додому та побачив консьєржа в дуже поганому стані, викликав швидку. Лікарі, які приїхали на виклик сказали моєму сину, що він зробив це дуже вчасно та завдяки Євгену Валентин Анатолійович житиме.
Коли Євген провідував літнього чоловіка в лікарні, той розповів моєму сину, що він походить з вельми заможної родини. Он звідки у нього такі аристократичні манери. На жаль, дітей у чоловіка немає та йому на старості років дуже самотньо, от він і працює на роботі, щоб мати зайняття та йому було з ким поспілкуватися.
Згодом син закінчив навчання та був змушений бути біля мене. Я сильно захворіла та потребувала постійного догляду. Донька проживала дуже далеко від мене та не могла покинути чоловіка з дітьми заради того, щоб доглядати за мною. Син не мав роботи, бо в селі у нас з роботою дуже туго. Перебивався тимчасовими заробітками. І знову ми відчували фінансову скруту.
Донька час від часу висилала нам гроші.
На щастя, в наше село переїхав фермер з донькою та взяв на роботу Євгена.
Син закохався в доньку фермера та вони почали зустрічатися. Я була щаслива за Євгена та невдовзі мені стало краще.
В день весілля сина до мене зателефонував нотаріус та сказав, що Євген отримав спадщину. Коли я почула хто є спадкодавцем, то була шокована. Річ у тім, що трикімнатну квартиру в центрі міста моєму сину заповів Валентин Анатолійович. Він не забув, що мій син колись врятував йому життя та вирішив віддячити Євгену заповівши свою квартиру.
От так подарунок на весілля, а насправді це достойна винагорода за врятоване життя.
Євген був дуже щасливий від того, що Валентин Анатолійович не забув про нього.
