За своє життя я бачила все, але таке мені й у страшному сні не присниться. Мій син завів собі двох дівчат, яких переконав, що любить однаково й хоче жити з ними обома. Оскільки вони обидві з бідної сім’ї й вже вагітні, то погодились на свою частку й вже не проти розділити коханого між собою. У нашому районі тепер я стала приводом для пліток і сміху. В мене всього лише один син, а тут з’явились і дві невістки. Таке враження, що я стала героїнею історичного серіалу “Роксолана”. Як мені з цим змиритись з цим гаремом й що сказати священнику на сповіді.
Прогнати вагітних дівчат не можу, бо їхні батьки вже відмовились від них, бо вони ж не одружені завагітніли, а жити в умовах шведської сім’ї для них ганебно. А для мене значить ні? Я потрапила у безвихідне становище й не знаю як бути. З сином вже кілька днів не розмовляю, бо ж вони ще й всі оселились в моєму будинку.
Звісно, від чоловіка й рідні мені дістався великий двоповерховий будинок з чудовим двориком, але це не означає, що я готова перетворити його на якийсь бордель, де буде проживати мій син з двома невістками. Але робити нічого.
Прийдеться змеритись й чекати від невісток внуків. Як дивно, що вони практично на однаковому місяці вагітності. Однак, не все так просто. Моя сестра й мої племінники відмовились це визнавати й припинили навіть зі мною спілкуватись. Хоча в чому я винна? Як я повинна була чинити? Кинути цих дівчат напризволяще й залишити сина без сімейного щастя, нехай і такого я не змогла.
