Зараз я живу з Оксаною, ми вже 5 років разом. Та вона хоче, щоб я з нею одружився. А я не можу цього зробити, бо боюся як відреагує на це мій син від попереднього шлюбу.
Оксана каже, що нам вже пора узаконити наші стосунки, вона хоче взяти моє прізвище та на увесь світ заявити, що ми разом.
А мене все влаштовує так, як є. У нас цивільний шлюб, я поряд з нею. Чого ще бажати?
Ми з Оксаною познайомилися за робочих обставинах. Після того, як нашим компаніям доручили роботу над одним проєктом, ми познайомилися та зрозуміли, що нам дуже комфортно разом співпрацювати. Одного разу робота затягнулася до пізнього вечора та я підвіз Оксану на таксі. Відтоді ми почали зустрічатися. Згодом почали жити разом.
На цей момент ми вже не працюємо разом, між нами лише романтичні стосунки, я щасливий, але Оксана каже, що відчуває себе моєю подругою, аж ніяк не дружиною.
Вона чомусь вважає, що я її не кохаю. Каже, що якби кохав, то б одружився.
Я вже колись був одружений та мені вистачило. До весілля моя колишня дружина була доброю та милою, ми були щасливі. Так, як зараз з Оксаною. А після одруження моя колишня дружина Марія наче стала іншою людиною. Вона перестала бути мною задоволена, постійно чогось від мене хотіла, говорила про обов’язки, які повинен виконувати чоловік в сім’ї. Цей перелік обов’язків був просто нескінченним та це дуже мене гнітило. Зараз я боюся повторення сценарію.
Єдине, що було хорошого в моєму шлюбі, народження сина. Зараз я плачу аліменти та усілякими способами уникаю спілкування з колишньою дружиною.
Уже декілька разів ми з Оксаною сварилися через моє небажання одружуватися з нею. Проте потім все-таки знову сходилися, адже розуміємо, що не можемо один без одного.
Якось після зустрічі з подругами Оксана дуже рішуче мені заявила, що якщо я з нею не одружуся, ми розійдемося. Я ще не встиг нічого сказати, як вона зібрала свої речі та пішла. Очевидно, хотіла, щоб я за нею побіг.
Я це все розумів, але втрачати кохану мені не хотілося. Я приїхав до неї з обручкою та запропонував стати моєю дружиною, Оксана погодилась та повернулася до мене. З мого боку це був обманний хід для того, щоб повернути Оксану, насправді я хотів відтягнути момент одруження якомога далі. Йшли місяці, а ми так і продовжували проживати в цивільному шлюбі. Я придумав сказати коханій, що нам спочатку потрібно назбирати грошей на житло.
А Оксана виявилася хитрішою від мене та розповіла всім, що цього літа у нас буде весілля. Друзі та родичі зраділи, почали нас вітати.
Ця звістка дійшла до мого сина. Він зателефонував до мене та почав на мене кричати, а про Оксану говорити всілякі негарні речі. Це мене дуже неприємно вразило та я вирішив поговорити з Оксаною.
Сказав їй, що не варто було розпускати неправдиві чутки та квапити мене з одруженням, тепер через неї мій син на мене ображається. Поки він гнівається ніякого весілля не буде.
Оксані ця розмова не дуже сподобалася та я хвилююся через те аби вона знову нічого не втнула. Потрібно щось придумати, щоб не гнівати сина та утримати Оксану.
