Мій син виховує абсолютно чужих дітей, та ще й любить їх однаково з своїми. А я прийняти їх не можу.

Мій син одружився з дівчиною, яка мені подобалася ще з його шкільних років. Жили ми всі разом у нашому будинку. Діти подарували мені чудових онуків – хлопчика і дівчинку.

Все у нас було добре, однак до якогось певного моменту. Потім все пішло на шкереберть. Наш сімейний бізнес прогорів. Грошові запаси, які в нас були ми майже використали і до того ж мій чоловік захворів.

На операцію мого чоловіка були потрібні великі гроші, яких у нас не було… Та й часу зволікати теж не було.

Тоді син і невістка прийняли для себе дуже важке рішення, щоб швидко заробити таку захмарну суму. Моя невістка погодилася стати сурогатною мамою.

Вже за місяць ми отримали аванс, і підтвердження вдалого запліднення.

Тоня ходила вагітна чужими дітьми, а за отриману першу частину грошей ми прооперували мого чоловіка.

Через деякий час невістка народила здорових двійнят, от тільки я зовсім не очікувала, що вона з ними повернеться до нас додому.

Батьки цих діток сплатили останній платіж моїй невістці в день пологів і поїхали за необхідними речами для малюків, от тільки по дорозі вони потрапили в аварію і загинули.

Фактично, це були діти моєї невістки, оскільки біологічні батьки не встигли заповнити потрібні документи. А залишати їх в пологовому мій син не дозволив.

Андрій сказав дружині, що гроші вони отримали за дітей повністю, а так як сталася прикра ситуація з рідними батьками дітей – то покинути малюків вони не мають права.

Адже саме ці крихітки колись врятували життя його батьку, то і вони повинні зараз врятувати і їм життя.

То ж я отримала двох онуків, які зовсім не були мені рідними. Спочатку я не могла це пережити і прийняти. А те, як мій син бавив цих дітей, більше ніж своїх рідних – мене доводило просто до божевілля.

Я просто не маю поняття як мені з цим жити далі. Це ж вони з часом підростуть і почнуть мене називати своєю бабусею.

Оцініть статтю
Дюшес
Мій син виховує абсолютно чужих дітей, та ще й любить їх однаково з своїми. А я прийняти їх не можу.