Тривалий час вважала, що моя сім’я просто ідеальна. Я ніколи не чула в нашій хаті сварок. Мати завжди щаслива виконувала свою домашню роботу. Тато був привітним.
У нас було всього в достатку. Матір гарно одягалася. Батько ніколи не заощаджував на побуті. Я в батьків була одна.
Коли мені виповнилося шістнадцять, я почала навіть мріяти про таку ж сім’ю, як у мене є тепер. Щоб був мир і спокій. Таке поняття, як любов, звісно тримає такі сім’ї. так вважала. Я і гадки не мала, що криється за цим вдаваним спокоєм батька.
Мій тато часто їздив у відрядження. Коли повертався, його з обіймами стрічала матір. Потім вони йшли на кухню. Тато мовчки всідався за кухонний стіл і смачно сьорбав першу страву. Мама завжди готувала те, що він бажав. І от один випадок геть перекреслив моє уявлення про ідеальну сім’ю.
У свої сімнадцять я часто вже самостійно подорожувала і не лише в рідному місті. Цього разу їхала до подруги з інституту. Йду незнайомим провулком. Несподівано вдалині побачила знайому постать. Це був мій тато. Я навіть хотіла гукнути його від радості. Вчасно спохватилася. Поруч з ним йшов хлопчик і жінка, ще зовсім юна, з мого погляду.
Я принишкла і почала за ними стежити. Ось вони зупинилися біля одного з прилавків.
-Тату, купи мені морозиво, – попросив малий.
У мене всередині все похололо. Мій тато купив морозиво і навіщось поцілував у губи ту жінку, що стояла поряд.
Я ледь стримала себе, щоб не закричати. Додому повернулася з тією таємницею. Тепер мені дуже жаль свою маму.
Вона і далі готує татові смачні супи чи борщі, намагаючись йому догодити. Вона ні про що навіть не здогадується. Тато приїжджає додому і вдає, що все гаразд.
У мене постало питання, чи варто розповідати мамі про побачене? Чи, може, зберегти цю гірку правду заради святого спокою
