Ми з Валентиною вже 20 років разом. В нас підростають 3-є діточок. Старший вже школу закінчує. В нас дуже чудова родина. Всі друзі й родичі нас постійно заздрили. Знайомі за цей час встигли по 5 роз одружитись і розвестись, а ми з моєю Валентиною продовжуємо жити разом. Вона завжди твердила: “Головне, щоб не було як в моїй сім’ю!” Цю фразу я чув це від неї постійно.
Так сталося, що у її батьків були складні відносини. Як воно буває, батько Валентини — Сергій Семенович, постійно зраджував її матері й частенько не з’являвся вдома. Її мати дуже через це страждала, спочатку змирилася. Минали роки, а скандали в сім’ї не минали. Врешті мати не витримала й розійшлась з чоловіком, якого кохала більше за життя. Біль втрати забирав у неї потроху сили й вона померла у 55 років.
Звісно, це життя й ніхто не може змусити покохати когось чи бути біля нього, але ці події залишили глибоку рану в серці Валентини. Вона й досі з батьком спілкується тільки на свята, або коли дітей від нього забирати. Вже минуло понад 15 років, а вона й досі на нього в образі.
Сталося лихо. Коли Сергій Семенович мав перший інсульт всі за ним дуже доглядали. Ми найняли досвідчених медпрацівників, які за ним чудово доглядали. Він потроху оговтався, ходив вже не так жваво, як раніше й за ним потрібен був постійний догляд. Хвороби й лікарські засоби завдають велику шкоду його імунітету, тому він останній рік навіть з ліжка раз по разу лише підійматися.
Цьогоріч наш син вступає в медуніверситет, а донька після 9-го класу йде по іноземній програмі вчитись в Австрію. Витрат було чимало. Доглядати й видавати гроші на догляд за тестем у мене вже не виходить. Валентина якраз перейшла на часткову зайнятість, та ще й дистанційно. Майже постійно вдома за ноутбуком сидить, тому й вирішив, що будинок Сергій Семенович ми продамо, а на ці гроші будемо його доглядати в останні роки його життя.
Коли я привів його додому, жінка була шокована і злюща. Сказала, що не хоче його тут бачити! Бо, бач, він за нею ніколи не дивився, а вона повинна. Хіба це правильно? Чому вона не може переступити через себе? Навіть я зі своїм нелегким характером можу його зрозуміти. Він вже давно все спокутував. Може й ця хвороба прийшла до нього не просто так. Але треба пробачити й поводитися по-людськи, щоб совість після не мучила! Я правий?
