Ось адаптована історія в українському культурному контексті:
Соломія стійко скидала дзвінки, а Максим дзвонив знову і знову.
“Соломіє, ну візьми вже трубку! — у кімнату зазирнула Тетяна. — Або взагалі вимкни телефон, якщо не хочеш розмовляти”. — Вона з хлопом зачинила двері.
Соломія вимкнула апарат і шпурнула його на кінець дивану. Зробила б це раніше, але чекала дзвінка від Ярослава. Він обіцяв подзІ коли Ярослав нарешті зателефонував, вона усміхнулася вперше за довгий час, відчуваючи, як щось тепле прокидається у її серці.
