У нас з дружиною через рік після весілля народилося двійко прекрасних здорових хлопчаків. З дитинства ми намагалися дати їм усе необхідне і проводити з ними кожну вільну хвилинку. Сини росли щасливими і з кожним днем тільки міцнішали. Я щиро радий, що ми змогли зробити їхнє дитинство незабутнім. Можливо ми навіть надто зациклювалися над дітьми, тому часто забували про власні потреби.
Згадуючи всі ці пережиті роки, сьогодні я розумію, що потрібно було приділяти час і стосункам. Адже ми з дружиною настільки зосередили всю свою любов на дітях, що поступово почали віддалятися одне від одного і в цьому була провина обох. Зараз наші сини мають власні сім’ї і турботи, але для нас вони так і залишилися на першому місці. Адже, заради кого жити, як не заради дітей?
Першим одружився старший. Для того, щоб сім’я мала власний куточок, ми з дружиною подарували їм свою квартиру, а самі переїхали жити на дачу. Вона була не в найкращому стані, дім потребував ремонту, тому ми витратили на нього всі свої заощадження. Син був вдячний нам за такий щедрий подарунок і старався всім допомагати у облаштуванні нашого нового житла. А от невістка, на жаль, сприйняла все як належне.
Через рік другий син сповістив нам радісну звістку, що теж має намір одружитися. Після знайомства із другою невісткою, ми були приємно вражені її добротою і чуйністю. Тому вибір сина погодили відразу і щиро раділи за його майбутнє. Тільки тепер нам потрібно було допомогти дитині забезпечити це майбутнє. Старшому квартиру подарували, значить і меншому потрібно. Після ремонту пройшло зовсім мало часу і ми не встигли з дружиною відкласти хоч якусь копійку.
Поки це питання не вирішиться, ми запропонували дітям пожити з нами на дачі. Ремонт зроблений, дім великий – усім місця вистачить. Його дружина була із сім’ї багатодітної, тому її батьки мало чим могли допомогти. От тільки ця пропозиція зовсім не обрадувала нашого сина.
Він захотів взяти квартиру у кредит. Я був категорично проти, адже з нашими доходами розумів, що ми не потягнемо.
Велике розчарування настало тоді, коли наша дитина заявила, що ми його не любимо. Старшому подарували, а йому допомогти не хочемо. Дуже боляче слухати такі слова від сина, якому з дитинства давали все, що він забажає.
У цьому році мені виповнюється 58. Брати кредит у такому віці я не наважуся та й жінку не хочу обтягувати цими проблемами, вона останнім часом хворіє часто. Тому єдиний вихід, який я знайшов, – поїхати на заробітки. Мій друг працює так уже 10 років і готовий мені допомогти.
Старший син зайнятий на роботі, каже має якісь проблеми. Його дружина немає бажання нас бачити і не хоче зустрічатися. Стало зрозуміло – вона нас не любить.
Дуже важко, проживши роки, бачити таке ставлення власних дітей до нас з матір’ю. Ми вкладали у них- всю свою любов, весь час і власне своє життя. І тепер, на старість років, замість того, щоб спокійно прийняти старість і нарешті приділити час своїй дружині, я повинен летіти на чужину. Заспокоює тільки те, що буду не сам, а з другом. Він запевняє, що через років 3 все зможу придбати і нарешті піти на заслужений відпочинок.
