Тиждень тому моя донька прийшла до мене в гості. Тоді мені якраз прийшла зарплата і я накупила всякого смачного. Та ще й речей купила деяких. Декілька виявились для мене завеликими, тому я віддала їх Ліні.
Чому? Ліна вагітна та, відповідно, стала більшою, через своє положення. Тому їй ці речі були якраз.
Я дивилась на свою доньку та бачила в ній втомлену та сумну жінку. Вона з усіх старалась не заплакати. Діло в тому, що мій зять Борис перестав давати їй гроші взагалі. Тому вона ходить навіть в порваних речах і мусить купувати щось для вагітних в секонд-хендах в найдешевші дні.
Як так сталося, запитаєте ви? А я вам зараз розповім.
Почнемо з того, що Ліна вийшла за Бориса в двадцять чотири роки. Зараз вона вагітна і їй двадцять сім років. Ліна мала чудову кар’єру: висока посада і мала йти на підвищення, машина, своя квартира, чудова зарплата. Так, в двадцять чотири в неї вже все це було.
Вона не шкодувала для себе нічого. Ходила в салони краси, купувала хороший та стильний одяг, відвідувала косметолога, косметику дорогу та якісну купувала. А зараз що? Страх просто.
Перший рік після одруження Борис сидів вдома без роботи, адже потрапив під скорочення. Ліна його не попрікала цим, не залишала на одинці зі своєю бідою та завжди підтримувала.
В зятя мого є хобі – мотоцикли. Техогляд, спорядження, одяг, деталі – все це було потрібно, для його хобі. І Ліна все це йому забезпечувала. Ні в чому не відмовляла. Бо йому це було потрібно. Так, не нагальна потреба, але для душі важливо.
Але коли Ліна вийшла в декрет та пішла з роботи, то вони, виходить, помінялися місцями. І що? Борис працює, заробляв завжди менше ніж моя Ліна і вона весь час вкладалась в сімейний бюджет більше за нього.
Тут, коли Ліна не може працювати, адже носить під серцем їхню дитину, то він сказав, що не буде давати їй гроші ні на одяг, ні на косметику, до якої вона звикла, адже це зайві витрати. Беззмістовні зайві витрати. Мовляв це їй не потрібно, адже на роботу та більше не ходить.
– Якщо так хочеш собі ці дурниці – йди працювати. До мене з цим не чіпляйся! – сказав Борис Ліні.
Як так можна? Вона так для нього старалась, а в такий важкий період Борис підклав їй такої великої свині.
– Я, мамо, напевно, на розлучення подам. – Спантеличила мене Ліна. – Який сенс, якщо я його підтримувала в складні для нього часи та задовольняла всі хотілки, а як така ж підтримка потрібна мені, то осьо як зі мною чинить?
– Доню… – Мало не плакала я. – Ти заслуговуєш набагато кращого, ніж цей Борис. Я давно хотіла тобі запропонувати розлучитись з ним, але як я можу радити приймати такі рішення тобі? Але якщо ти хочеш розлучитися, то я тільки підтримаю тебе та допоможу всі, чим тільки можу.
Зараз Ліна все ще в роздумах, чи варто розлучатись в такий складний час, але і жити з таким чоловіком не хочеться. А як народиться дитина? Перший час Ліні треба буде довго відновлюватись. Що він тоді буде робити? Так само кине?
