Ми з дружиною прожили разом десять років. Маємо сина Івана. Відразу після одруження ми з Оксаною були дуже закохані та чекали з нетерпінням появи нашого первістка. Зараз син уже ходить до школи.
Невдовзі у нас почався розлад в подружньому житті. Ми з дружиною втратили нитку нашого спілкування. Ми уже не поспішали додому після роботи та у нас з’явилися інтереси поза додом. Я помітив, що в колі друзів мені цікавіше, ніж з дружиною. Ми почали задумуватися про розлучення.
Оксана стала дуже нервовою та могла почати сварку з нічого. Її дратувало абсолютно все: то кружка не там стоїть, то харчі я купив не такі, то не так щось сказав до Івана. Будь-яка дрібниця могла роздратувати. Я вже навіть не намагався налагодити стосунки з нею та підтримував сварку, намагаючись вийти з неї переможцем. Це ще більше ускладнювало наші стосунки.
Саме Оксана стала говорити про розлучення, я підтримав таку ідею та сказав, що потрібно було зробити це раніше. Іван не став заперечувати проти такого рішення, бо він бачив, що ми не можемо знайти спільної мови останнім часом. Добре, що нам не довелося ділити дитину. Син залишився жити з Оксаною та я навідував його лише на вихідних.
На той момент ми проживали у моїй квартирі. Після нашого розлучення я вирішив, що Оксана з Іваном залишаться жити у ній, а я переїду жити до батьків. Оксана добре сприйняла таку новину. Вперше за тривалий час між нами запанував лад.
Не хотілося виганяти їх на вулицю, адже їм не було куди йти. Ця квартира була Івана, я так і сказав Оксані. Не кожен на моєму місці зробив би так само. Я надіявся, що мені не доведеться жалкувати про своє рішення.
Сорока на хвості принесла мені, що до Оксани в мою квартиру почав ходити якийсь чоловік. Це мені дуже не сподобалось. Як сміє Оксана водити чоловіків в мою квартиру! Невже не зрозуміло, що вона це негарно стосовно мене та показує мене в невигідному світлі. Я зробив їй послугу, а вона он як мені за неї віддячила.
Я вирішив приструнити свою колишню дружину та поставив питання руба: або вона припинить це неподобство, або хай шукає собі та сину інше житло.
А як же інакше? Що вона хотіла? Жити в моїй квартирі та ще й чоловіків у неї водити? Це вже просто вершина нахабства. Ніхто б навіть не міг додуматися до такого. Але, очевидно, Оксана вирішила робити так, як їй хочеться.
Оксана дуже здивувалася моїм заявкам. Сказала, що я жорстокий та жадібний та не маю права втручатися в її особисте життя. А мені все одно на її особисте життя, лише хай займається ним якомога далі від моєї квартири та не на очах у нашого сина.
Лише заради сина я дозволив їм там пожити. Але я не хочу бути посміховиськом в очах інших людей. Мої батьки кожного дня говорять мені про те, який я телепень, бо дозволив колишній дружині мешкати у своїй квартирі. Колеги по роботі уже з мене сміються.
Іван каже, що той чоловік перестав уже до нас приходити. Напевне, зустрічаються десь на нейтральній території. Відразу потрібно було так зробити, адже моя квартира не місце для побачень навіть, якщо ми з дружиною уже не разом.
