Мені зараз 32 роки та я ще й досі живу з мамою. Мені зовсім не соромно, бо в такому житті я бачу купу переваг.
Коли батько пішов до іншої жінки мені було лише 7 років. Відтоді мама стала покладати на мене багато надій, казала, що я єдина її надія та опора, просила запевнити, що я ніколи її не покину, як це зробив батько. Я дуже сильно ображався на батька та жалів маму. Тоді я пообіцяв мамі, що ніколи не одружуся та не покину її.
Згодом справи у мами пішли вгору. Вона отримала підвищення на роботі, яку дуже любила, стала поважною людиною в нашому місті. Батько захотів погрітися в променях її слави та вирішив повернутися до неї. Але на цей раз вже вона не захотіла з ним бути. Який же я був гордий за неї. Мама тоді в моїх очах мала вигляд якогось божества. Яка ж вона сильна та владна.
Згодом у мами почали з’являтися нові залицяльники та вона навіть почала забувати про обіцянку, яку просила мене дати. Але я не забув. Я усіляко перешкоджав мамі створити нові стосунки. Казав, що піду з дому, якщо тут житиме якийсь чоловік. Дитячий страх взяв гору, я більше не дозволю нікому образити свою маму та, якщо поряд з нею не буде чоловіка, то ризик бути обманутою є мінімальним.
Що я тільки не робив, щоб перешкодити мамі привести додому чоловіка. Коли вона йшла на побачення, я удавав, що сильно захворів, давив на жалість, маніпулював. А коли додому приходив черговий чоловік, то поводив себе просто жахливо, щоб налякати чергового маминого залицяльника. Маму дуже засмучувала така моя поведінка та вона чекала поки я це все переросту, переконувала мене в тому, що я тепер не є її єдиною опорою в житті, але я зовсім не хотів її слухати.
Згодом мама полишила спроби почати стосунки з якимось чоловіком, або може я ні про що не знав.
Коли я підріс, то мама почала розмову про те, що вона вже хоче побачити онуків, запитувала чи подобається мені якась дівчина. Мабуть, хотіла, щоб я одружився та дав їй можливість влаштувати своє особисте життя.
У мене були стосунки з однією дівчиною, але вона була зовсім не така, як моя мама. Борщ у неї не такий смачний, посуд вона залишає немитим на ніч, не вміє слухати мене так, як мама. Але найбільше мене турбувало те, що Анжела вимагала, щоб я влаштувався на роботу. Мовляв, коли ми одружимося, то нам потрібно буде придбати житло та вона хоче жити в достатку. Чомусь моїй мамі вистачає тих грошей, які я заробляю в інтернеті, беручи іноді замовлення від клієнтів.
Ми розлучилися, бо у цієї дівчини, очевидно, завищені вимоги до мене. Мама лише похитала головою та сказала, що це доросле життя і якщо я хочу бути з Анжелою, то повинен бути головою сім’ї. Не завжди ж мені жити з мамою.
– Але як же ти будеш без мене? І як я буду без тебе? – безпорадно запитав я.
– Пора вже дорослішати, синку, – відповіла мама.
Я дуже сильно на неї образився та пішов у свою кімнату грати на комп’ютері. “Не Анжела, так інша дівчина захоче бути зі мною, он їх скільки на сайті знайомств“, – подумав я та почав листування ще з декількома дівчатами.
Нарешті у мене зав’язалася розмова з однією милою дівчиною Мар’яною. Я ретельно готувався до побачення та прийшов на 15 хвилин раніше в назначене місце. Згодом прийшла Мар’яна, вона була надзвичайно красивою, я замовив їй десерт та ми проговорили цілий вечір. Коли моя нова знайома дізналася, що я ще й досі живу з мамою, то змінилася в обличчі.
– Але чому? – запитала дівчина.
– Не бачу сенсу винаймати житло та платити чужим людям гроші. Це те ж саме, що викинути їх на вітер. А вдома мама і їсти приготує, і за комунальні заплатить.
Мар’яна зробила круглі очі та сказала, що їй терміново потрібно кудись відлучитися. Згодом перестала відповідати на мої дзвінки та прислала мені повідомлення: “Вибач, але мене не цікавлять чоловіки, які живуть з батьками“.
Хм! Дивна якась. Що ж тут такого.
З часом я почав помічати, що я нервую маму своєю присутністю та вона вже мені говорить, що пора вже мені нарешті подорослішати. А я не можу. Вона ж мене так потребує. Порадьте що мені робити.
