Моя дівчина Оксана була без пам’яті у мене закохана. Я не відповідав їй взаємністю, ми зустрічалися лише з її ініціативи. Я спілкувався з нею, бо нікого іншого у мене не було та й мені було лінь когось шукати.
Врешті-решт Оксана завагітніла та я, як годиться, запропонував своїй дівчині вийти за мене заміж. Ми зробили скромне весілля та стали жити як звичайна сім’я. Відтоді наші стосунки охолонули.
Оксані я не зраджував, але вона, відчувши прохолоду від мене, постійно підозрювала, що у мене хтось є.
Якось у нас на роботі з’явилася нова співробітниця. Ми закохалися один в одного з першого погляду. На той момент нашому сину було 8 років. Я не став крутити роман за спиною Оксани та вирішив їй чесно в усьому зізнатися.
Дружина не була готова мене відпускати та наполягла на тому, щоб ми переїхали в інше місто та почали все з початку. Мені було шкода сина та я погодився.
Ми й надалі залишилися сім’єю лише для сторонніх очей. Насправді ж наш союз тримався лише заради сина. Ми з дружиною давно уже не були фізично близькі.
Через рік Оксана сказала, що вагітна. Очевидно, що не від мене. Я підозрюю, що вона мені зрадила через те, що я закохався у свою співробітницю.
Що тепер робити не знаю.
