Я завжди вважав, що в будь-якій ситуації потрібно зберігати спокій та намагатися підтримувати хороші стосунки з людьми. Адже хто знає, як може повернутися життя.
Ми з моєю колишньою дружиною були одружені недовго. Наш шлюб був раннім, по молодості. Наталія дуже поспішала заміж, адже усі її подруги уже були заміжні, я вважав, що закоханий. Ми навіть довго не зустрічалися до одруження. Як згодом з’ясувалося, у нас зовсім різні погляди на життя.
Наталія закрутила роман з шефом та чесно мені в усьому зізналася. Я її відпустив та не став влаштовувати скандал. Ми розлучилися, а через рік у неї народився син.
Згодом я познайомився зі своєю другою дружиною Веронікою. Це був зрілий союз двох самодостатніх людей. Ми не поспішали одружуватись. Спочатку познайомились один з одним, потім обговорили всі деталі нашого майбутнього сімейного життя, а вже тоді одружилися. У нас народилася донька. Чарівна Катерина. Я дуже її люблю.
Ми ростили її як принцесу.
Незчулися, як наша донька виросла та стала справжньою красунею. Ми з Веронікою раділи, що у нас така донька та чекали коли вона познайомить нас зі своїм нареченим. Я бачив, що додому її постійно хтось підвозить, донька приходить додому з оберемками троянд та постійно перебуває думками десь далеко. я дуже за неї раділи.
Як ми й очікували, одного дня Катерина сказала, що хоче познайомити нас зі своїм нареченим та що він прийде до нас у гості разом із батьками. Ми з Веронікою стали готуватися до знайомства.
Коли настав цей момент, на нашому порозі стояла моя колишня дружина Наталія з чоловіком та сином. Виявилось, що вона мама нареченого нашої доньки. Ось як воно буває. Добре, що ми зберегли хороші стосунки. Невідомо що було б, якби в минулому ми розійшлися ворогами. Зіпсували б життя своїм дітям.
