Я зараз проживаю в однокімнатній квартирі. Нещодавно у мене з’явилося ще одне житло.
Я мав би радіти від того, але в тій квартирі проживали мої дідусь з бабусею, які були єдиними моїми родичами. Батьків не стало коли я ще був маленьким. Виховували мене дідусь та бабуся.
Коли мені виповнилося 18 років, я переїхав у батьківську квартиру. До того її здавали квартирантам. Напевно, дідусь та бабуся знали якісь секрети, як розпізнати хороших квартирантів та зі мною цими секретами, на жаль, не встигли поділитися. Після того, як я вирішив здавати їх квартиру квартирантам, у мене почалася смуга невдач. Але розповім про все послідовно.
У зв’язку з тим, що для мене двокімнатна квартира завелика, я залишився проживати у своїй квартирі та вирішив здавати в оренду квартиру дідуся та бабусі, щоб мати пасивний дохід.
Розмістив оголошення в інтернеті та мені почали докучати рієлтори. Я всім відмовляв. Згодом до мене зателефонували потенційні квартиранти чоловік та жінка з 10-річною дитиною та ми домовилися про зустріч. Я подумав, що їм квартира потрібніша за всіх, адже у них дитина, їй потрібний простір та якщо вони сім’я, значить порядні.
Ми зустрілися в назначений час та я повів їх показувати квартиру. Вона була невелика попри те, що у ній було дві кімнати, старенький ремонт, вікна виходили у двір, балкон в одній х кімнат. Подружжя сказало, що квартира їм сподобалась та вони готові хоч завтра в неї заїхати. Я спочатку вагався, адже це перші люди, з якими я зустрівся, але коли вони дістали гроші та сказали, що заплатять за перший місяць, то погодився.
Петро та Надія почали проживати на тій квартирі, я не навідувався до них без потреби, щомісяця отримував гроші за оренду на банківську картку та за комунальні послуги вони платили вчасно.
Все складалося добре, проте якось до мене зателефонували з поліції.
З’ясувалося, що мої квартиранти насправді не були батьками 10-річного хлопчика, він їм навіть не родич. Вони використали його, щоб створити картинку ідеальної сім’ї. Ввели мене в оману. Та й одруженими вони не були.
Петро i Надія перетворили мою квартиру на справжній балаган. До них мало не щодня приходили гості, причому не просто чаю попити і не по одній чи дві людини, а в буквальному значенні натовпом по п’ять, десять осіб.
Сусіди одного разу просто не витримали та поскаржилися в поліцію. Їм набридла гучна музика та розмови, які лунали кожної ночі.
От тобі й квартиранти… Я зараз знаходжуся в стані шоку. Не знаю, як тепер перебороти себе та зайти в ту квартиру.
