Ми з дружиною нещодавно придбали двокімнатну квартиру. Довго збирали гроші та ось нарешті маємо власне житло. Правда поки в кредит.
Мені на роботі керівництво позичило грошей, а Ірині позичила її тітка. Понад 15 років нам доведеться віддавати гроші за житло. Проте це пусте, зважаючи на те, що ми тепер маємо омріяну квартиру.
Уже довгий час я ходжу в одних і тих же кросівках, витрачаємо гроші тільки на найнеобхідніше. Ірина зараз в декреті, тож я єдиний годувальник у сім’ї. Дружина старається всіляко мені допомогти: та пише курсові роботи. Це суттєво допомагає.
Мої батьки дуже сильно на мене образились через те, що я покликали їх на новосілля. А нам просто немає за що його робити.
Усі гроші були витрачені на покупку житла. Якщо ми покличемо моїх родичів, то образяться родичі Ірини. Їх теж доведеться покликати. Гостей потрібно чимось пригощати, а ми ледве зводимо кінці з кінцями. Яке ще пригощання гостей?
Я намагався пояснити батькам, що можливості покликати їх в гості поки що немає, а вони й чути нічого не хочуть. Кажуть, що таку покупку потрібно відсвяткувати. А я зовсім не хочу позичати гроші для того, щоб когось нагодувати.
Вони живуть старими поняттями. Колись на святкування запрошували багато гостей та накривали великі столи. Зараз все по-іншому.
Ми навіть День народження перестали святкувати в широкому сімейному колі. Я вже не пам’ятаю, коли у нас були гості.
Невже мої батьки не розуміють того, що я намагаюся їм донести?
