Молодець, Соломійко. Знайшла свою долю
Соломія була найтихішою гостякою на святі Маряни. Дівчата разом навчалися у коледжі.
Маряна щедро запросила всіх, хто зміг прийти, але більшість подруг розїхалися на вихідні по селах. Соломія, скромна й соромязлива, все ж таки наважилася завітати.
Адже вона майже нікуди не виходила, а їй, як і Марянці, нещодавно виповнилося вісімнадцять. Тільки святкувала вона його тихо, у колі родини.
Подруг у неї не було, а батьки переконали відзначити вдома, разом із бабусею та дідом.
“Виходить, нічого не змінилося: день народження і в пять, і в вісімнадцять” гірко подумала вона.
Звісно, Соломія любила своїх, але їй так хотілося відчути себе дорослою, самостійною. Коли хтось нарешті помітить її ніжність, ту тиху красу, сховану за скромною усмішкою?
Вона мріяла про кохання, але соромилася власних мрій. Вона не була яскравою, як Марянка, чи її подруга Оксана. Ті сміливо підводили очі, носили модний одяг, іноді навіть занадто сміливий, за що їх лаяли викладачі.
А Соломіїн гардероб складався з речей, які підбирала матір, а светри вязала бабуся. Та й ображалася, що онука майже не носить їхніх витворів.
Але як можна вийти на вулицю в бабусиних кольорових пухнастих светрах? Тому носила їх лише вдома, та й то взимку.
У Марянки ж того вечора зібралися майже всі з групи хлопці та дівчата. Гостей було з десяток.
Коли застілля закінчилося й почалися танці, Соломія непомітно вийшла й сіла на лавку біля підїзду.
Ніхто навіть не помітив її відсутності.
Дівчина ніяковіла перед незнайомими хлопцями. Хоча, насправді, ніхто на неї й не дивився. І, можливо, саме це боліло найбільше?
Вона глянула на годинник.
“Час іти Матуся, напевно, вже хвилюється,” подумала вона. “Обіцяла ж повернутися рано”
Раптом із підїзду вийшов хлопець. Не з гостей Марянки.
Він сів на край лавки й сумно подивився у її вікна на другому поверсі. Звідти лунали сміхи й музика.
Ти звідти? несподівано запитав він.
Соломія мовчки кивнула.
Ну, і як там Марянка? Веселиться? знову спитав він, і в його очах була така щира туга, що дівчина відчула він не просто так питає.
Так Танцюють, відповіла вона.
Ну, звісно. Свято ж хлопець зітхнув. А я у свій день взагалі не святкував. Чай із тортом, як у дитячому садку
Соломія здивовано підняла брови.
У мене так само. А ти її друг?
І так, і ні. Хотів би бути. Але вона навіть на день народження не запросила. Хоча ми ж сусіди
Він замовк. Соломія зрозуміло зітхнула.
Не переживай. Я теж завжди хвилююся, але це нікому не цікаво. Ось пішла і ніхто не помітив. Значить, я людина-привид.
Ну що ти спробував заперечити хлопець, але потім зізнався: Хоча, може, і так. Ми з тобою, мабуть, невезучі
Скоріше, непомітні. Але в цьому є свобода, промовила вона.
Ти так думаєш? він здивовано подивився на неї. Мене, до речі, Тарас звуть. А тебе?
Соломія.
Вони ще трохи посиділи, слухаючи музику. Обоє, мабуть, сподівалися, що Марянка раптом вигляне у вікно й покличе їх назад. Але ніхто не кликав.
Мені час, сказала Соломія. Обіцяла матері не запізнюватися
Хочеш, проводжу? Хоч до зупинки.
Вони пішли через сквер, розмовляючи, і не помітили, як почали посміхатися один одному.
Тарас раптом відчув його увага їй приємна! Він бачив це в її очах, у румянці на щоках, у тих миттях, коли вона відводила погляд.
Він жартував, розповідав смішні історії, лише б почути її легкий, дзвінкий сміх.
На зупинці Соломія подякувала і хотіла попрощатися, але Тарас не йшов, доки вона не сіла у трамвай. Навіть коли вона «випадково» пропустила перший.
Відїжджаючи, вона махнула йому рукою, ніби вони знали один одного ціле життя.
А він стояв на зупинці, не в змозі рушити з місця. Ніби ця дівчина з ямочками на щоках його зачарувала.
Наступного ранку Тарас побіг до Марянки.
Вона відчинила двері й скривилася:
Знову ти Я ж казала, не піду з тобою!
Ні Я просто він занервував. Мені потрібен номер твоєї подруги. Вона була вчора Залишила щось.
Якої ще подруги?
Її звуть Соломія.
О Соломійка? Марянка усміхнулася. Оце так! Зачекай
За хвилину вона повернулася з паперцем.
На, Ромео. Оце вона швидко
Тарас схопив записку й побіг, ніби тримав у руках скарб.
Весь день він думав, як зателефонує. А коли подзвонив вона пог
