Молодий в гарному костюмі, красивий та привабливий. Дівчата так і пожирали його поглядом, а він не зводив очей зі своєї дружини. Те, що Марина старша від нього було помітно. Під її очима закралися темні кола, які косметикою важко приховати, в кутиках очей виднілися «гусячі лапки», а волосся де-не-де покрилося сивиною. Вона не була одягнена у весільне вбрання та й взагалі не хотіла жодного святкування

Весілля Вадима та Марини важко було назвати весіллям. Молодий в гарному костюмі, красивий та привабливий. Дівчата так і пожирали його поглядом, а він не зводив очей зі своєї дружини. Те, що Марина старша від нього було помітно. Під її очима закралися темні кола, які косметикою важко приховати, в кутиках очей виднілися «гусячі лапки», а волосся де-не-де покрилося сивиною. Вона не була одягнена у весільне вбрання та й взагалі не хотіла жодного святкування.

-Ну куди мені з малою дитиною на руках у біле вбиратися, щоб люди засміяли? – вмовляла вона Вадима, коли той хотів купити їй весільну сукню.

-А мені до людей діла немає й не важливо, чи був у тебе хтось до мене чи ні. Ти станеш моєю дружиною і я хочу, щоб кожна собака у нашому селі знала про це. Будеш в білому!

Зійшлися на скромній сукні білого кольору в пол. Марина бачила як на неї вороже дивилася свекруха, яка точно не планувала віддавати сина старшій та ще й розлученій жінці з дитиною. Коли вони познайомилися, вона без зайвих церемоній сказала: «Якщо надумаєш пудрити мізки моєму синові, я тобі таке веселе життя влаштую, що доведеться в іншу країну переїжджати». Та вона й не збиралася, він сам бігав за нею, як слухняний песик. Казав, що жити не зможе в разі її відмови. Чоловік він хороший та й донечка його любить. Дитині потрібен тато, їй чоловік – от усе і зійшлося.

Свекруха не єдина, хто їй погрожував. Дівчина, яка сиділа зараз за столом навпроти дивилася на неї своїми злими очима й скоріш за все нашіптувала прокльони. Вона кохала Вадима ще зі школи, він кілька разів провів її додому, то й вона намалювала собі щасливе майбутнє та трьох діточок, а тут вона у село припхалася, тікаючи від свого минулого. Влаштувалася у місцеву школу й стала навчати маленьких дітей. Не вистачало лише втратити роботу через своє весілля.

Діти Марину Олексіївну просто обожнювали. Їм не було діла до того, що говорять дорослі. Якщо людина добра, вони до неї тягнуться, якщо зла – обходять десятою дорогою. Багато хто з односельців почав просити про додаткові заняття. Марина нікому не відмовляла й не брала за це ні копійки. Люди самі віддячували.

Коли вони з Вадимом почали будівництво власного будинку, дуже швидко з’явилися помічники. Хтось допомагав цеглу мурувати, хтось знався на електриці й проводку кидав, хтось розрахував проєкт усього дому. Жінки не стояли осторонь, розуміли, що молода сім’я ще нічого не нажили. Стали приносити посуд, рушники, картини, паласи. За кілька місяців усе було готово.

На Марину Олексіївну більше не дивилися вороже. Тепер, коли вона йшла вулицею, перехожі не ховали очі та не опускали голови, вони кланялися, вітаючись з шановною вчителькою. Вона й сама звикла, що більше не потрібно виправдовуватися, як посміла вийти заміж за молодого хлопця та ще посадити йому на шию свою дитину. Донечка називає Вадима татком й чекає, коли у неї народиться братик.

Марина нещодавно дізналася, що при надії. Вадим плакав від щастя. Вони розпочнуть нове життя у своєму гарному просторому будинку. Тут разом готуватимуть обід, ввечері гратимуться з дітьми у настільні ігри та читатимуть на ніч казки. Свекруха більше не крутитиме носом й називатиме невістку «донечкою», адже та робить її сина безмірно щасливим, а матері більше нічого й не треба. І весілля вони переграють, повінчаються у церкві, запросять усіх своїх рідних, друзів та знайомих. Збереться ціла куча гостей й більше ніхто не перешіптуватиметься, що дружина стара чи чоловік занадто хороший для неї. Як багато може змінитися, якщо по-справжньому пізнати людину.

Оцініть статтю
Дюшес
Молодий в гарному костюмі, красивий та привабливий. Дівчата так і пожирали його поглядом, а він не зводив очей зі своєї дружини. Те, що Марина старша від нього було помітно. Під її очима закралися темні кола, які косметикою важко приховати, в кутиках очей виднілися «гусячі лапки», а волосся де-не-де покрилося сивиною. Вона не була одягнена у весільне вбрання та й взагалі не хотіла жодного святкування