“МОЯ БАБУСЯ НЕ МАЛА СМАРТФОНУ, АЛЕ ВМІЛА СЛУХАТИ КРАЩЕ ЗА ВСІХ…”
Моя бабуся не знала, що таке вайбер або фронтальна камера, і навіть як відповісти на відеодзвінок — для неї це було як квантова фізика.
Але коли я говорила, вона дивилася мені в очі… і я відчувала, що для неї немає нічого важливішого.
У неї не було фільтрів, але її посмішка сяяла яскравіше за будь-який дисплей.
Вона не кидала емодзі, але стисненням руки казала: «Усе буде добре».
Вона ніколи не одягала навушники — бо її вухо завжди було відкрите для мене.
Вона не писала мені «кохаю» у повідомленнях — казала це щоранку з гарячою кавою і мовчанням, яке нас об’єднувало.
Зараз я сумую за нею більше, ніж за будь-яким сучасним гаджетом.
Бо сьогодні у нас є тисяча способів листуватися,
але ми забуваємо, як просто слухати.
Цей текст не набере мільйон переглядів. Але він — правда.
