Моя бабуся ще та інтриганка. За молодості в неї було 3 шлюби, останній з яких розвівся через неї. Вона пережила радянську війну, голод й перебудову, тому стверджує, що знає все на світі. Однак, у свої 87 років вони заслабла. Постійно стверджує, що наша сусідка Марічка водить до себе коханця. Їй вже за 40. Вона має двох дітей й роботящого чоловіка, з яким постійно ходить до церкви.
А моя бабуся як починає розповідати свої вигадані історії прямо сусідам у вічі, що мені потім соромно за неї й доводиться частенько вибачатись. Я вже не раз намагалась її переконати, що те, що вона побачила може лише здаватись як інтимні стосунки. Може до неї брат Іван заходив, чи батько Сергія, бо її син з нею зустрічається у школі. Різні ситуації трапляються. А вона все стверджує, що такі речі вона розпізнає відразу. Наче вона свічку біля них тримала.
І тут одного дня, вона мене гукає, бо знову бачила їх у вікно. Каже, певно я налякала її, тому вже місяць він не приходив. Сказала мені, щоб я пішла глянути. Я зі злості одягнула черевики й пішла до сусідки. І тут в думках: “А може бабця не вигадує?” Але коли побачила, бо це лише дядько Міша, який чинить водопровід у їхній ванній кімнаті, то заспокоїлась. Вибачилась перед сусідкою й пішла додому розвіювати бабині ілюзії. А вона й слухати не стала. Говорить, що мене надурили! От, що мені з нею робити?
