Загалом моя дружина була непогана. Однак мала одну слабкість, з якою я не міг змиритися. Основна мета, яка рухала нею, були гроші. Такий сильний потяг до багатства, скажу вам, мене насправді лякав. І один день став останнім нашого подружнього життя. І всьому була причина – гроші. Вірніше – надто велика прив’язаність моєї дружини до грошей…
Оля працювала в банку. Займала в установі хорошу посаду. Мала доступ до конфіденційної інформації. І мала велике бажання розбагатіти. Їй було байдуже, що стоїть за цим. На що вона наражає власну сім’ю. Мої заперечення на неї ніяк не впливали. Вона готова була йти на ризик.
Основним аргументом Олі було – глянь, як інші живуть. Нормальні сім’ї дозволяють собі відпочинок за кордоном і не раз в рік. Їздять на дорогих «тачках». Зрештою – живуть у власних будинках, а не туляться в квартирі разом з батьками.
-Олю, почекай! Не все одразу, – впрошував її. – Лиш два роки минуло, як ми одружилися. Народили сина. І відпочинок також собі дозволяли хороший. Помаленьку і в нас буде власне помешкання.
Однак мої вмовляння лиш дратували Олю. Вона хотіла все і одразу. І одного разу все-таки наважилася на зг0вір.
Видала певним особам доступ до рахунків одного скоробагатька. Увечері повернулася самозадоволена з великою сумою на рахунку. Похвасталася новим клатчем, підібраним в тон до нових туфель. Покрутила ним прямо перед моїм носом, промовляючи:
-Ось як потрібно заробляти гроші, зрозумів!
Я змовчав, хоч її поведінка мені вкрай не сподобалася. І її такий аферний крок я також не схвалював.
Чекати довго не довелося. Наступного дня з самого ранку до на завітали «гості». Дружина моя сполотніла і розпачливо присіла на найближчий стілець. Краєм ока вловив, як у неї засіпалася щока і затремтіли руки.
Поліція швидко опанувала ситуацію. Новенький клатч, в якому містилася банківська карточка з чималою сумою, вже був запідозрений як речовий доказ злочину. Олі наказали одягнутися і йти разом у поліцейське відділення. Дружина не характерно для неї зойкнула, але не змогла нічого казати на власний захист. Її очі благально вп’ялися в мене, як в останню інстанцію порятунку.
Я тримав на руках сина і мовчав. Хоч у душі хотів крикнути їй востаннє:
-Тепер відпочинеш закордоном. Купиш собі новий будиночок і поїдеш на шикарній машині.
Вона вийшла з квартири в супроводі поліцейських. Я не зронив жодного слова. Тепер був впевнений, що мені з Олею не по дорозі. Наступного дня подав заяву на розлучення, щоб шлейф її афер часом не потягнувся за мною.
