Моя дружина залишила мене з двома дітьми та пішла до свого коханця, якого зустріла на курорті декілька років тому.
З Аріною ми давно разом. Ще з університетський років. Ми з нею випадково зустрілись під деканатом, коли чекали стояли в черзі, щоб зайти за деякими документами.
Так познайомились, розговорились та стали спілкуватись на постійний основі. З часом спілкування переросло в дружбу, а згодом і в с стосунки. На третьому курсі університету ми з нею побрались та почали жити разом.
Після університету, через три роки, в нас народилась дитина. Донечка Аліса. А ще через два роки двійнята Ян та Яна. В нас завжди була дружна сім’я, яку можна було класти в приклад.
Ми разом придбали будинок, разом побудували сімейний бізнес, разом виховували діточок і разом дбали про наш добробут. Але навіть таке ідеальне кохання, як в нас, було зруйноване
Почалось все з того, що п’ять років тому, коли нашим дітям було по шістнадцять та чотирнадцять років відповідно, ми з сім’єю поїхали на відпочинок. Море, сонце, вітамін D, свіже повітря та багато розваг. Що ще треба для комфортного відпочинку?
Та за цими розвагами також тягнулись і нові знайомства. Діти знайшли собі друзів, я знайшов собі співрозмовників та партнерів по шахах і пляжному баскетболу. А дружина, як виявилось, знайшла собі коханця…
Я бачив її погляд, руди ми з ним познайомились. Такий погляд в жінок тоді, коли вони закохуються. Я вже бачив таке її обличчя, коли вона так дивилась на мене. А тепер цей погляд був спрямований на молодшого від нас двох чоловіка, з красивою фігурою, приємним обличчям та молодим запалом в очах.
Я намагався робити вигляд, що не помічаю. Переконував себе, що це лише миттєва слабкість і вона пройде, коли ми приїдемо додому. Але ні. Після приїзду виявилось, що він живе за декілька кварталів від нас. І все. Дружина забулась в коханні.
Стала “затримуватись на роботі”, “сидіти з подругами на посиденьках” цілими вихідними. А ще від неї часто було чути чоловічі парфуми, якими я точно не користуюсь. Не люблю такі.
Та й дружина не сильно це приховувала. А одного разу вона повернулась додому та сказала, що вагітна. Тоді я не витримав. Я сказав все, що думаю і про що знаю. Думав, що можливо вона розкається в своїх гріхах та вибачиться, а натомість вона сказала:
– Оу… То ти знаєш? Тоді це все буде набагато простіше.
І пішла збирати свої речі. Наступного дня я подав на розлучення, бо сенсу про щось говорити вже не було. Вона лише й те робила, що чекала слушного моменту, щоб піти. От і пішла.
Ми розлучились. Діти залишились зі мною, бо вона захотіла кращого життя з молодиком та поїхала за кордон. З дітьми регулярно спілкується, але ми з нею ні про що і ніколи з моменту розлучення не спілкувались.
