Моя картка з пенсією опинилася в руках доньки. З того часу я її уже й не бачила.

У мене двійко дітей. І я як ніхто інший знаю, що разом з ними ростуть і проблеми. Старший син Андрій уже доволі успішна людина, має власну сім’ю, дім в іншій країні, престижну роботу. І це не може не тішити.

А от донька Наталя ще не досягла нічого. Звичайно гріх говорити, що вона не намагається щось змінити. Вона робила вже безліч спроб віднайти себе. Та поки результатів нема.

З часом Наташа стала випивати і ходити з різними хлопцями. Напідпитку спілкуватися з особами протилежної статі набагато легше. Всі ці кавалери почали приходити до нас в квартиру і донька пригощала їх за мої кошти.

Наталя була у відчаї, адже в такому віці вже хотілося б мати сім’ю, діток. Та чим я можу зарадити у цій ситуації?

Все це розпочалося, коли дівчина закінчила школу. Тоді вирішила не вступати відразу в університет. Нібито втомилася від постійного навчання, треба відпочити. Я запропонувала пройти курси крою і шиття, та пропозиція була відхилена з насмішкою.

Як не дивно, на наступний рік дочка все ж вступила в університет. Провчившись 4 курси, вийшла заміж за одногрупника. Грошей у подружжя не було, адже ще були молоді і тільки закінчили навчання.

Через деякий час матір Артема почала жалітися, що невістка нічого не робить. Тому чоловік наслухався дорікань і почав сваритися з Наталею. Скандали стали дедалі частішим явищем.

Та це лише загострило внутрішній конфлікт доньки і вона остаточно покінчила з пошуками роботи. Тому як тільки я вийшла на пенсію, оформила карту, куди вона буде поступати, Наталія попросила у мене на період пошуку заробітку.

Я раділа, коли дізналася, що давня знайома запропонувала доньці роботу секретаря в одній фірмі, де вона працює бухгалтером. Та Наташа відмовилась. Себто це не робота її мрії.

Карту мені ніхто так і не повернув. Напевно, зручно жити за чиїсь гроші. Коли я попросила повернути вже своє назад, то Наталя заявила, що не буде спілкуватися зі мною, якщо залишу її без копійки.

Уже пройшло доволі багато часу, а з донькою ніяких змін не сталося. Пощастило, що Андрійко турбується про мене і частенько висилає гроші. А я на дому печу торти і тістечка. Інакше не знаю, як би я вибиралася із цього становища.

Синові все ж таки вирішила не розповідати, куди розходиться моя пенсія. Не хочу, аби між дітьми був конфлікт. Нехай краще живуть кожен своїм, а я в очах сина побуду «транжирою».

В такі моменти мені особливо шкода, що чоловіка немає в живих. Я впевнена, що такого не могло б статися, якби він був поруч і допомагав мені у вихованні дітей.

Не знаю, як вийти із цього всього і допомогти своїй доньці стати на правильний шлях?!

Оцініть статтю
Дюшес
Моя картка з пенсією опинилася в руках доньки. З того часу я її уже й не бачила.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.