Правду кажуть, що тварини відчувають хороших та поганих людей. От моя кішка нещодавно не дала мені зробити неправильний вибір.
Ще починаючи зі студентських років я проживаю окремо від батьків. Спершу проживала в студентському гуртожитку, потім стала винаймати житло. У мене хороша робота, в село повертатися не хочу. На роботі обіцяють підвищення, а відповідно і збільшення зарплати, тоді й можна почати відкладати на перший внесок за квартиру. Мені дуже подобається місто, в якому я зараз проживаю. Перший місяць мого тут перебування я просто ходила вулицями та захоплювалася красою цього міста. Вирішила, що залишуся тут назавжди.
Коли я тільки переїхала жити в орендовану квартиру, повертаючись додому в дощовий день я побачила маленьке покинуте кошеня, моє серце стиснулося від жалю та я вирішила врятувати його від холодної та голодної смерті. Я не була впевнена чи хазяїн квартири дозволить мені завести кота, але запитати було варто. На щастя, мені дозволили залишити кошеня. Виявилося, що це кішечка, я назвала її Маркіза. У неї був дуже гарний колір шерсті. Кішечка доволі швидко підросла, але шкоди у квартирі не робила. Я придбала для неї спеціальний куточок для котів, вона могла там спати та точити свої кігтики.
Невдовзі я познайомилася з Олегом. Та, попри те, що цей хлопець мені дуже сильно сподобався, я не поспішала в цих стосунках. Декілька місяців ми ходили в кафе та кіно, а потім я запросила його до себе додому.
Як тільки Олег ступив на поріг, Маркіза почала показувати свій характер, сичала на нього та голосно нявкала. Мені не хотілося псувати романтичний момент та я зачинила Маркізу у коморі. Олег пожартував, що вона мене приревнувала, ось і поводиться так. У нас все склалося, Маркіза з кожним разом поводилася все стриманіше та стриманіше, але неприязнь її до мого хлопця була очевидна.
Ми з Олегом вирішили жити разом та він переїхав до мене, а наступного дня Маркіза втекла з дому. Так мені сказав Олег. Але я знаю свою кішку, вона ніколи не виходила за поріг квартири, Маркіза дуже домашня кішка.
Я почала її шукати. Надрукувала оголошення та попросила Олега допомогти мені їх розклеїти. Олег сказав, що допоможе. Коли я поверталася додому, то побачила, що на вулиці, де мав клеїти оголошення Олег, висить всього два оголошення, а всі решта лежать в сміттєвому баці. Це мене дуже неприємно здивувало. Я запитала у свого хлопця що це все значить, а він відповів, що у нього розболілася голова та він пішов в аптеку за таблетками від головного болю. А вдома уже не залишилося жодної речі Маркізи. Між нами виникла велика суперечка, в ході якої Олег сказав, що я люблю свою кішку більше, ніж його, навіть сказав, щоб я обирала між ними. В результаті ми розійшлися, Олег зібрав усі свої речі та пішов.
А наступного дня мені подзвонили з невідомого номера та сказали, що моя кішка знайшлася. Я побігла до місця призначення. З’ясувалося, що Олег взяв Маркізу та віддав місцевому безхатьку та ще й грошей йому заплатив. Антон, так звали молодого чоловіка, який побачив моє оголошення та не зміг залишитися до нього байдужим, викупив Маркізу та зателефонував до мене. Я вже хотіла віддати йому гроші, але Антон сказав, що не проти був би зустрітися зі мною ще раз за чашечкою кави. Я погодилась, адже Антон мені сподобався, та й Маркізі теж. В ході усієї нашої розмови вона сиділа у нього на колінах та задоволено муркотіла.
